Спецпроект

Зеленський нагородив орденом іноземців за вшанування пам'яті жертв Голодомору

Президент України Володимир Зеленський нагородив Орденом княгині Ольги III ступеня трьох іноземок за вагомий внесок у вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років.

Про це йдеться в указі Президента №865/2019, оприлюдненому на сайті Глави держави, повідомляє УНН.

 
ФОТО: ВВС

Орденом княгині Ольги III ступеня нагороджено:

Діану Варнайтє – радницю канцелярії уряду Литовської Республіки;

Агнєшку Голланд – польську режисерку, Голову європейської кіноакадемії, лауреатку "Золотого глобусу", двократну номінантку на премію "Оскар" за стрічки "Європа, Європа" (1991) і "У темряві" (2011). Режисерку фільму "Ціна правди" про Гарета Джонса (2019);

Елізабет Енн Епплбом – польську журналістку та історикиню єврейського походження. Працювала журналістом і редактором у британських виданнях "The Spectator", "The Daily Telegraph", "Sunday Telegraph", "Economist" тощо. Зараз є колумністом "Washington Post" і "Slate".

Як історик у 2003 році написала книгу "Історія ГУЛАГу", яка здобула Пулітцерівську премію (США) і премію Даффа Купера (Велика Британія). У 2018 році світ побачила її книга "Червоний Голод".

Крім того, відзнакою Президента України – Хрестом Івана Мазепи нагороджено голову Асоціації прибалтійських українців Клайпеди, Леоніда Трегуба (Литовська республіка).

Як зазначено в указі, їх нагороджено "за вагомий внесок у вшанування пам'яті жертв геноциду Українського народу — Голодомору 1932-1933 років в Україні, подвижницьку діяльність, спрямовану на висвітлення правди про Голодомор".

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.