Рівень антисемітизму в Україні найнижчий в Європі, – Зісельс

Про це він розповів в коментарі #Буквам.

Фото: In Kyiv via Facebook

Протягом кількох днів не вщухає обговорення дослідження ADL Global 100 Index для Антидифамаційної ліги з Нью-Йорка, в якому заявляється, що за останні чотири роки в Україні значно зріс рівень антисемітизму, який є одним з найвищих в Європі.

За даними дослідження, українці в цьому році стали другими в рейтингу антисемітських настроїв в Європі. Тому що в Україні вони нібито виросли з 32% в 2015 році до нинішніх 46%. Попереду тільки Польща з показником 48%, а замикає ганебну антисемітську "трійку", на думку дослідників, Угорщина (42%).

Зісельс заявив, що він не згоден із заявами про зростання антисемітизму в Україні.

"Ми багато років проводимо незалежний моніторинг. І бачимо, що найбільші прояви антисемітизму в Україні були в 2006 -2008 роках. З тих пір ми спостерігаємо весь час зниження цього явища. За останні чотири роки в Україні не зафіксовано жодного прояву насильства на ґрунті антисемітизму", – зазначив він.

Він пояснив, що 27 червня 2016 року Міжнародним альянсом в пам'ять про Голокост (The International Holocaust Remembrance Alliance або IHRA) розроблено визначення антисемітизму, яке було визнано міжнародним співтовариством. У 2017 році це визначення схвалив Європарламент.

Згідно із запропонованим IHRA формулюванням, антисемітизм – це певне сприйняття євреїв, яке виражається в ненависті по відношенню до них. Словесні і фізичні прояви антисемітизму спрямовані проти євреїв і не євреїв і / або проти їх власності, проти єврейських громад і організацій та релігійних установ.

Європейський форум з антисемітизму (European Forum on Antisemitism) – організація, яка систематично документує антисемітські інциденти в Європі, відносить до проявів антисемітизму такі дії:

* заклики, виправдання або сприяння вбивств євреїв чи нанесення їм шкоди, в ім'я радикальної ідеології або екстремістських релігійних поглядів;

* вислів брехливих, нелюдських, брудних або стереотипних звинувачень приписування євреям відповідальності за реальні чи надумані проступки окремих єврейських індивідуумів або груп, або за дії, вчинені неєвреями;

* заперечення факту, масштабів, механізмів або навмисності геноциду єврейського народу, вчиненого націонал-соціалістичною Німеччиною, її прихильниками і спільниками під час Другої світової війни (Голокост);

* звинувачення євреїв як народу і Ізраїлю як держави у винайденні та перебільшенні масштабів Голокосту;

* звинувачення єврейських громадян в кращій лояльності до держави Ізраїль або в перевазі інтересів євреїв у всьому світі інтересам власної країни.

За словами Йосифа Зісельса, міжнародні практики, які фіксують антисемітські інциденти, полягають в двох аспектах. Перший – це насильство на ґрунті ненависті.

Другий – це антисемітський вандалізм. Зісельс наголосив, що за останні чотири роки в Україні не зафіксовано жодного прояву насильства на ґрунті антисемітизму. А вандалізму: у 2017-му – 24 випадки, в 2018-м – 12 випадків.

Він також зазначив, що в Україні є антисемітизм, але він невисокого рівня.