УІНП зняв ролик про кримський бліцкріг Болбочана. ВІДЕО

Вийшов черговий випуск проекту Українського інституту національної пам'яті "Істфакт", присвячений взяттю Криму українським військом

Про це повідомляє УІНП.

 

Тема Криму у зв'язку з російською анексією півострова останні роки набула особливого значення. І питанн "Чий Крим?" стало маркером розуміння політичної ситуації.

Між тим, ще сто років тому, хай і на короткий час, Крим став українським, отримавши вдячність і підтримку кримськотатарського населення, яке потерпало від більшовицьких репресій. Сталося це завдяки блискучій операції українського війська під командуванням полковника армії УНР Петра Болбочана, який за один день узяв надійно укріплений Сиваш і за два дні дійшов до Сімферополя.

Чому ж Болбочану довелося залишити Крим? Що взагалі відбувалося у той час в Україні і чому це не можна називати громадянською війною, як намагалися нас переконати радянські підручники? І які наслідки в історії України мала "Кримська операція" Болбочана? Про все це коротко, зрозуміло і доступно розповідає історик Володимир В'ятрович у черговому випуску програми "ІстФакт".

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.