У селі під Львовом вандали розпиляли мідний пам’ятник Русалці Дністровій

Невідомі пошкодили придорожній пам’ятник Русалці Дністровій при в'їзді у село Наварія під Львовом. Вандали відпиляли частину мідного пам’ятника ще наприкінці жовтня, однак про це стало відомо лише зараз.

Про це повідомляє ZAXID.NET.

 
Фото: Остапа Процика

Фото пошкодженого пам'ятника 11 грудня опублікував на своїй сторінці у Facebook позаштатний радник міського голови Львова Остап Процик. Він зазначає, що скульптура розташована на території села Малечковичі.

"Якщо громада Малечковичів не хоче більше цього монументу, то навіщо позбуватись його так негарно – просто давати розкрадати шматками на метал?", – написав Остап Процик.

Малечковичі входять до складу Солонківської ОТГ. Начальник відділу капітального будівництва, ЖКГ, транспорту та благоустрою цієї ОТГ Олег Копач вперше дізнався про пошкодження скульптури від кореспондентки ZAXID.NET. Він також заявив, що ця скульптура ймовірно розташована на землі села Наварія, тому по коментарі варто звертатись туди.

Андрій Луків, керуючий справами виконкому Пустомитівської міськради, куди входить і село Наварія, розповів, що цей пам'ятник пошкодили ще наприкінці жовтня.

"У народі його називають "пам'ятником Лесі Українки", але це пам'ятник Русалці Дністровій. Його нижню частину розібрали. Він був зроблений з листів міді і невідомі їх вкрали. Це трапилось приблизно наприкінці жовтня.

Наш міський голова звертався з заявою у поліцію, як фізична особа, але йому відмовили зареєструвати [заяву], бо сказали, що він не є власником", – сказав Андрій Луків.

Він також переконаний, що скульптура насправді розташована на території Малечковичів, тобто у Солонківській ОТГ. У Пустомитівській міськраді та Солонківській ОТГ не мають детальнішої інформації про саму скульптуру.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.