На Прикарпатті 2020 оголосили роком пам’яті депортацій українців у ХХ столітті

Наступний рік стане на Прикарпатті роком пам’яті депортацій українців у ХХ столітті.

Про це йшлося на тридцять третій сесії Івано-Франківської обласної ради сьомого скликання, повідомляє видання Галка.

Фото ілюстративне
Фото ілюстративне

Депутат обласної ради Сергій Абрамович розповів, в області 2020 рік хочуть оголосити роком пам'яті депортацій українців у ХХ столітті.

"Мало яка сім'я не постраждала від депортації. Ми вшануємо пам'ять понад 700 тисяч українців, які були депортовані", – відзначив Абрамович.

Депутат Василь Попович наголосив, що прикарпатцям потрібно нагадати, як "червоні" висилали людей у Сибір.

За дане рішення проголосували 68 депутатів.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.

Перед відходом у вічність. До 60-ї річниці смерті Андрія Мельника

Остання зустріч з полковником відбулася у неділю 1 листопада 1964 року. Маковецький увійшов до кімнати, де лежав Андрій Мельник, а біля нього сиділа дружина Софія. У сусідній кімнаті перебували лікар і медсестра готові надати хворому допомогу на кожен його поклик. Стан хворого гіршав з кожною хвилиною.

Пожежа. Уривок із книжки Максима Беспалова "У пошуках Єви"

Випадково натрапивши на могилу Єви та Марії Ориняк у пенсильванських лісах, Максим Беспалов прийшов до головного пошуку свого життя — історії власної родини. Автор пише про еміграцію, епідемію та війну. Про те, як понад 100 років тому карпатські бойки ставали шахтарями в далекій Централії та помирали там від силікозу. Як під час Першої світової мобілізовані до австрійської армії галичани мали зв’язок з Америкою, проте не мали його з родичами по інший бік Карпат.