Офіційною різдвяною ялинковою прикрасою Білого дому став гелікоптер Сікорського

Асоціація історії Білого дому обрала гелікоптер Сікорського Н-34 в якості офіційної різдвяної ялинкової прикраси цього року. Асоціація щорічно обирає тему для дизайну офіційної прикраси президентської ялинки.

Про це повідомляє Громадське радіо із посиланням на Голос Америки.

 

Прикраса вшановує президента Дуайта Ейзенхауера, який першим вирішив використовувати гелікоптери з метою перевезень перших осіб держави.

Влітку 1957 року, президент Ейзенхауер проводив відпустку у Род Айленді, коли надійшла звістка про те, що він має повернутись до американської столиці.

Замість того, щоб використати президентську яхту, помічник порадив президенту скористатись вертольотом морської піхоти. Президент на вертольоті Сікорського перелетів до повітряної станції ВМС США, звідки президентський літак доправив його до Вашингтона.

Подорож машиною тривала б декілька годин, човном – 40 хвилин, а гелікоптером Сікорського – лише сім хвилин. Так переказує історію компанія Lockheed Martin, яка раніше називалась компанія Sikorsky.

Різдвяна ялинкова прикраса
Різдвяна ялинкова прикраса

Успіх першого перельоту довів, що ці гелікоптери можуть сідати і відправлятись з південної галявини Білого дому і з того часу президенти США здійснюють перельоти до президентського літака саме на гелікоптері.

У грудні 1959 року президент Ейзенхауер здійснив перший закордонний переліт гелікоптером Сікорського S-58.

На вдячність розробникові, президент Ейзенхауер написав особистий лист-подяку Ігореві Сікорському з нагоди 20-літнього ювілею гелікоптера VS300 у США.

"Можливо, ви знаєте, що я у нещодавні роки почав користуватись гелікоптером. Для моїх цілей вони безцінні. Мене також постійно вражають історії місій порятунку, коли їх унікальні можливості дозволили їм діяти з особливою ефективністю … рятуючи життя, які інакше було б втрачено", — йдеться в листі.


Довідково.
Ігор Сікорський емігрував до США з України. Видатний проєктувальник гелікоптерів та літаків народився в Києві і отримав освіту в Київському політехнічному інституті.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.