УІНП презентував інтерактивний каталог проєктів для вільного використання

«Пам’ять онлайн. Цікаво. Доступно. Достовірно» – саме таку назву має каталог проєктів Українського інституту національної пам’яті.

Про це йдеться на веб-сторінці Інституту.

 

Проєкти згруповано за кількома наскрізними темами-напрямами роботи Інституту. Усі матеріали – у вільному доступі. Шукати їх дуже зручно: обираєте тему чи проєкт, скануєте QR-код, завантажуєте – і користуєтеся.

Це видання є своєрідним підсумком п'ятирічної роботи Інституту – з 2014 по 2019-й, коли його очолював історик Володимир В'ятрович.

37 фотодокументальних виставок, майже 50 видань, плакати, календарі й довідкові матеріали – і це далеко не весь результат роботи Українського інституту національної пам'яті за 5 років.

За цей час Інститут також організував та/чи підтримав проведення понад семи десятків наукових конференцій (у тому числі кількох міжнародних), круглих столів і семінарів. А ще було понад три сотні різноманітних публічних заходів, найпопулярніший із яких – мандрівний фестиваль "Історія.UA".

Саме на популяризації історії було зосереджено чи не найбільше уваги й зусиль команди Інституту впродовж 2014–2019-го.

Головними цілями тут було: деконструювати радянські/російські міфи та стереотипи про українське минуле та сформувати в українців власні спільні уявлення про нього – бо це основа національної пам'яті. Реалізувати ці завдання й були покликані презентовані в цьому каталозі проєкти.


Упорядники: Наталка Позняк, Оксана Полтавець.


Вступна стаття:
Володимир В'ятрович, голова Українського інституту національної пам'яті (2014–2019).


Над проєктом працювали: Зоя Бойченко, Катерина Завада, Петро Клим, Дмитро Кобринський, Ганна Олійник, Катерина Сідаш, Ярина Ясиневич.


Редагування та коректура: Богдан Завітій.


Щоб отримати каталог проєктів Інституту для вільного використання безоплатно для шкіл, музеїв, військових частин, достатньо виконати кілька простих кроків. Деталі за посиланням.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.