Путін заявив, що українців вигадав "граф Потоцький"

Президент Росії Володимир Путін під час щорічної підсумкової пресконференції неодноразово говорив про близькість росіян та українців і назвав своє бачення, хто є автором української ідентичності.

Про це повідомляє ВВС.Україна.

 

"Ось в нас ідуть суперечки з Україною. Є українська ідентичність, так, вона сформована. А хто був автором? Граф Потоцький – відомий дослідник, вчений та письменник", - почав розмірковувати Володимир Путін у відповідь на питання про національне питання всередині Росії.

За версією Путіна, граф Потоцький "вперше заговорив про українців як окремим етнос".

Щоправда, президент Росії не уточнив, який саме граф Потоцький зі старовинного польського шляхетського роду.

Можливо, він мав на увазі Яна Потоцького, видатного мандрівника та вченого. Відомо про його захоплення українським фольклором.

"Потім були окремі польські дослідники, які навіть викреслили українців з переліку слов'ян. Вони стверджували, що це нащадки кочових народів. Але це все повна нісенітниця", - продовжив Путін.

Він розповів журналістам, що росіяни мають знати істину і розуміти, що "на якомусь етапі відбулись елементи реальної ідентичності і ставитись до цього з повагою".

Протягом всієї пресконференції Володимир Путін дуже часто, відповідаючи на не пов'язані з Україною питання, звертався до теми походження українців.

Також він вкотре намагався переконати, що росіяни, білоруси та українці є одним народом.

За його словами, в Росії раніше жили 3 мільйони українців, а потім з Донбасу приїхало ще 3 мільйони переселенців.

До війни на Донбасі на території Луганської та Донецької областей жили близько 6,6 мільйона людей.

За приблизними підрахунками української сторони, на непідконтрольних територіях опинились 3,8 млн людей, а на контрольованих 2,6 млн.

При цьому, за офіційними даними української влади, на контрольовану урядом територію України з того боку переїхали понад мільйон осіб.

Ще одне повторення від Путіна – нібито причорноморські регіони України не є українськими, а подаровані Леніним від Росії у радянські часи. Ці ж самі тези він озвучував в 2014 та 2015 роках, коли обґрунтовував ідею Новоросії.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.