У Берліні встановили пам’ятну дошку на місці першого посольства України. ФОТО. ВІДЕО

У центрі німецької столиці, неподалік відомства канцлера, у суботу, 21 грудня, встановлено пам’ятну дошку на місці розміщення першого дипломатичного представництва України в Берліні.

Участь в урочистій церемонії її відкриття, напередодні Дня дипломата, взяв міністр закордонних справ України Вадим Пристайко та майже 20 керівників українських дипмісій у країнах Західної та Північної Європи, які прибули на регіональну конференцію послів, повідомляє власний кореспондент Укрінформу.

 

"Чудова ідея. У нас є ще пара ідей, як увіковічити тут пам'ять української державності. Перше наше посольство проіснувало, на жаль, не так довго. Сьогодні наше завдання як дипломатів – зробити все можливе, щоби наші посольства по світу існували вічно", - заявив Пристайко.

Своєю чергою посол Україні в ФРН Андрій Мельник висловив сподівання, що на бетонному мурі, де встановили пам'ятну дошку, вдасться створити київський мурал за участю відомих українських митців, і таким чином віртуально відтворити всю вулицю, на який стояла будівля української дипмісії.

 

Меморіальний знак розміщено на стіні набережної на місці будівлі, в якій знаходилася українська дипломатична місія, що була відкрита після встановлення дипломатичних відносин між Німецькою імперією та УНР внаслідок підписання 9 лютого 1918 року у Брест-Литовську "мирного договору" між Українською Народною Республікою з однією стороною та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією з іншої.

Точне місцезнаходження диппредставництва було встановлене у 2017 році дослідником Вільного університету м. Берлін на прохання Посольства України у ФРН.

Дозвіл на встановлення дошки надано мерією Берліна. Кошти виділено МЗС України. Ідея зовнішнього вигляду дошки належить українському скульптору Олексію Золотарьову.

 

Колишня адреса: Берлін-Тіргартен, Набережна кронпринца, 10. Теперішня орієнтовна адреса: Берлін, Набережна Людвіга Ерхардта у парку Шпреебоген, поблизу пішохідного мосту Густава Хайнемана.

"Мені було цікаво та важливо працювати з цією темою. Посольство надало мені матеріал, який вони мали, я ще пошукав самостійно. Зупинилися на 2 фотографіях, які компонуються з текстом і загальною композицією дошки.

Я інкрустував туди досить обережно прапор. Насправді вся композиція наповнена символізмами, включно те, як розміщений текст, лінії – там багато підтекстів. З одного боку, дошка меморіальна, з іншого, хотілося вирішити її сучасно", - зазначив скульптор Золотарьов.

Будинок за адресою Набережна кронпринца, 10, було збудовано наприкінці 19 століття. У серпні 1918 року тут вже розміщувалися канцелярія і резиденція українського представництва.

У вересні 1918 року під час свого візиту до Німеччини місія була урочисто відкрита гетьманом України Павлом Скоропадським. 16 червня 1919 року Українська держава була внесена у Кадастрову книгу як власник цього будинку.

 

Після визнання Німецькою імперією Української радянської соціалістичної республіки працівників української місії змусили через поліцейське повідомлення передати будівлю у користування представникам УРСР, які продовжували використовувати її як дипломатичне представництво.

Після утворення СРСР німецьке Міністерство закордонних справ було поінформоване 7 серпня 1923 року про припинення діяльності місії.

Будинок продовжував вважатися власністю Радянського союзу до 1928 року, коли він був проданий за 250 тис. рейхсмарок одному з берлінських підприємств. Згодом споруда змінила ще одного власника. Останнім її власником став рух Гітлер-Югенд.

За планами модернізації тогочасного Берліна весь Альсенський квартал, за винятком Рейхстагу, мав бути зруйнований наприкінці 1930-х років. На його місці повинна була постати Велика зала народу. Повітряні зйомки місцевості наприкінці ІІ Світової війни показують вже руїни будинку на Набережній Кронпринца, 10. Повне розчищення території завершилося влітку 1962 року.

 

Встановлення пам'ятної дошки було ініційоване Посольством України у ФРН ще 2017 року, з нагоди відзначення 100-річчя Української революції та 100-річчя української дипломатичної служби.

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.