АНОНС: Лекція «Від «Щедрика» до «Carol of the Bells»: культурна дипломатія Симона Петлюри»

Україна не перше століття чинить культурно-інформаційну протидію російській пропаганді в світі. Наскільки вона була вона успішною 100 років тому? Дослідниця історії світових гастролей Української Республіканської Капели Тіна Пересунько у Києві розповість про маловідому дипломатичну місію «Щедрика» в Європі та Америці у 1919-1924 рр. задовго до його трансформації на американський бренд «Carol of the Bells».

Про це повідомляє Національний музей історії України.

 

Як український "Щедрик" Миколи Леонтовича потрапив за кордон? Хто спродюсував мистецьку інтервенцію "української весни"? Яким чином Симон Петлюра причетний до тріумфу "Щедрика" і української композиторської школи в світі?

Тіна Пересунько дасть відповіді на ці питання, а також розповість про захоплюючі приклади налагодження місточків для діалогу світового тріумфального турне Української республіканської капели під орудою диригента Олександра Кошиця та про особливу актуальність культурної дипломатії у наші дні, коли над Україною нависла російська агресія.


Лектор: Тіна Пересунько – наукова співробітниця Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України, авторка й кураторка науково-просвітницького проекту "Світовий тріумф "Щедрика" – 100 років культурної дипломатії України".

Упродовж останніх років займається дослідженням закордонних гастролей Української Республіканської Капели під орудою Олександра Кошиця, як інструменту політики культурної дипломатії Симона Петлюри і першого проекту зовнішньої культурної політики України.


Час: 26 січня, неділя, 15:00.


Місце: Національний музей історії України, вул. Володимирська, 2.


Контакт: (044) 278-48-64.


Вхід до музею на лекцію – 30 грн.  

«Диво на Віслі»: український вимір

Події серпня – вересня 1920 р. мали вирішальне значення в польсько-радянській війні. Перемога у Варшавській битві засвідчила здатність поляків відстояти своє право на незалежність. Втім без допомоги українських військ подолати Червону армію було би важче.

Чи там шукають витоки терору?

Останнім часом в нашому суспільстві йде обговорення витоків звірячої поведінки російських окупаційних військ в Україні в триваючій російсько-українській війні. Дехто з істориків та публіцистів вбачає ці витоки в більшовицьких та ширше комуністичних традиціях. Дійсно злочинів та репресій часів більшовицької диктатури можна навести чимало. Але чи були противники більшовизму в цьому плані краще?

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.