На Волині проклали понад 60-кілометровий маршрут стежками УПА. ФОТО

В урочищі Вовчак, що на Волині, презентували 64-кілометровий історико-краєзнавчий туристичний маршрут місцями бойової слави УПА – "Вовчак: "Волинська Січ".

Про це повідомляє пресслужба Українського інституту національної пам'яті.

 
Фото: УІНП

"Протяжність 64 км, 15 історичних пунктів, пішохідний та велосипедний формат проходження, маркування згідно з міжнародними стандартами — саме такий вигляд має відкритий 8 лютого 2020 року в легендарному урочищі Вовчак історико-краєзнавчий туристичний маршрут місцями бойової слави УПА. Маршрут має назву "Вовчак: "Волинська Січ", – йдеться в повідомленні.

Проєкт розробили ГО "Волинська фундація" та туристичний клуб "Антар" за підтримки Українського інституту національної пам'яті. Останній виготовив 20 тисяч буклетів з інформацією та мапою маршруту, вказівники й інформаційні стенди.

Також, за словами Павла Данильчука, ініціатора створення туристичного маршруту, невдовзі буде викладено його електронну версію з описом історичних пунктів та технічними характеристиками.

 
Фото: УІНП

Маршрут проходить через два райони – Локачинський і Турійський. У його межах відвідувачі зможуть пройти бойовими стежками Української повстанської армії, відвідати криївку в селі Губин, повстанську базу в селі Озютичі, братську могилу в селі Мочалки.

 
Фото: УІНП

Безпосередньо в урочищі Вовчак на огляд туристам запропонують дві автентичні хати-садиби часів Другої світової війни. Одну із них сюди перевезли з сусіднього села Ревушки.

За словами директора історико-культурного комплексу "Вовчак – Волинська Січ" Василя Мазурика, це та садиба, яка була збудована в селі Вовчак, а під час знищення цього села радянською владою її перевезли в село Ревушки. Тепер вона повернулася назад.

 
Фото: УІНП

"Іншу хату ми привезли з села Свійчів минулого року. На першому поверсі плануємо велику кімнату, де можна проводити гутірки, змурувати піч. На другому поверсі хочемо зробити хостел для туристів", – розповів Мазурик.


ДОВІДКА. Урочище Вовчак – місце базування однієї з перших повстанських баз підрозділів УПА під назвою "Січ". Воно розташоване на території колишнього села Вовчак, на межі Турійського і Володимир-Волинського районів Волинської області, і вважається місцем зародження УПА.

Нині на території відновленої бази повстанців діє історичний комплекс "Вовчак. Волинська Січ", де проводять патріотичні табори, конкурси патріотичної пісні, сюди приїжджають чимало екскурсантів.

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.