Парламент Сирії визнав геноцид вірмен в Османській імперії

Сирійський парламент одноголосно проголосував за визнання масового вбивства вірмен у Османській імперії на початку ХХ століття геноцидом.

Про це законодачий орган повідомив 13 лютого, пише Радіо Свобода.

Вшанування пам'яті жертв геноциду вірмен у Єревані, квітень 2019 року
Вшанування пам'яті жертв геноциду вірмен у Єревані, квітень 2019 року

Сирійські депутати ухвалили резолюцію "Щодо геноциду вірмен з боку Османської імперії" на тлі зростання напруги з сусідньою Туреччиною та протистояння на північному заході країни.

"Парламент Сирії… засуджує та визнає злочин геноциду проти вірмен з боку держави Османська імперія на початку ХХ толіття, засуджує будь-які спроби з будь-якого боку заперечувати цей злочин та спотворювати історичну правду щодо нього, а також визнає його одним із найбільш жорстоких та страшних злочинів проти людяності", – йдеться в резолюції.

Заява пролунала в період посилення напруги між Сирією та Туреччиною. Протягом останніх 10 днів Туреччина втратила 14 солдатів у Сирії і стверджує, що вбила у відповідь понад 100 сирійських військових, відданих президенту Башару Асаду.

Туреччина в останні дні наростила військову присутність в Ідлібі, останньому сирійському регіоні на захід від Євфрату під контролем збройної опозиції.

Анкара намагається зупинити наступ сирійських проурядових військ на Ідліб. 12 лютого президент Туреччини Реджеп Ердоган пообіцяв зробити "все необхідне", аби відтіснити сирійську армію.


ДОВІДКА. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть Османська імперія вдавалася до регулярних переслідувань та гонінь на вірмен. За даними низки істориків, зокрема в 1915 році було вбито понад 1,5 мільйони вірмен. Факт геноциду вірменського народу в Османській імперії визнали понад 20 держав, а також Європарламент і Всесвітня рада церков.

Туреччина традиційно заперечує звинувачення у геноциді вірмен і болісно реагує на критику з цього приводу. В Анкарі наполягають на відмові від терміну "геноцид" щодо подій 1915 року, заявляючи, що жертвами були як вірмени, так і турки.

Як у Харкові встановлювали (та руйнували) пам’ятник УПА

1992 рік. У харківському Молодіжному парку, поруч із хрестом пам'яті жертв Голодомору установлюють перший на Лівобережжі пам'ятний знак воїнам УПА. У день відкриття біля знаку стоїть почесна варта курсантів кількох училищ. Церемонія починається молебнем за участі священників УАПЦ та УГКЦ. За кілька років пам'ятний знак стане мішенню понад сотні актів вандалізму: його засипатимуть сміттям, руйнуватимуть, намагатимуться "обміняти" на пам'ятник лєніну, а згодом — украдуть.

Дівчата під Крутами: ким були перші доброволиці УНР

29 січня Україна вшановує полеглих у бою під Крутами. У 1918 році чотири сотні юнаків-курсантів першої української військової школи та збірна сотня студентів і гімназистів затримали просування до Києва регулярної більшовицької армії, яка переважала українську у понад 10 разів. Зі спогадів одного із гімназистів, ройового студентської сотні Левка Лукасевича, стало відомо, що на фронті разом із чоловіками були і дівчата.

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.