Іноземні гості параду 9 травня мають пам'ятати, що Росія їх використовує — Дробович

Урочисті заходи в Москві на честь 75-річчя перемоги стануть політичною пасткою для державних лідерів і офіційних делегацій країн, які погодяться взяти в них участь.

Таку думку висловив голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович, відповідаючи на запитання кореспондента Укрінформу щодо можливої участі в них української делегації.

 

"Росія, яка є країною-агресором, яка порушила міжнародне право, має не тільки низку злочинів за собою, а ще й дуже ганебну практику інструменталізації історії.

Тобто використання історичних подій і фактів задля досягнення політичної мети. І військовий парад в Росії на Червоній площі цього року теж буде інструментом для досягнення політичних цілей, а не для вшанування пам'яті жертв Другої світової війни і не для чесного висвітлення даних", - підкреслив Дробович.

За його словами, відповідно всі, хто захочуть взяти участь у цих заходах, які навіть експертне середовище інакше як "побєдобєсіє" не називає, повинні рахуватися з тим, що вони стануть інструментом російської агресивної політики.

"І це стосується не тільки України, а й будь-яких лідерів держав Європи, Сполучених Штатів Америки, Азії... Будь-хто, хто погоджується брати участь у параді, має бути свідомий того, що з максимально високою імовірністю це буде використано Росією для своїх імперіалістських, загарбницьких цілей або виправдань злочинів Другої світової війни.

Така позиція не тільки Інституту національної пам'яті, а й загальний консенсус адекватних науковців і в Україні, і у світі", - сказав голова УІНП.

Він додав, що це очевидні ризики, і з ними треба рахуватися.

"Фактично це політична пастка для всіх, хто буде навіть помишляти брати участь у параді. А ми, до речі, маємо сказати, що багато європейських лідерів або делегацій планують брати участь у цих заходах.

Український інститут національної пам'яті застерігає, що це буде використано Росією з політичною метою", - ще раз наголосив Дробович.


Нагадуємо, що у фракції "Опозиційна платформа – За життя" запропонували сформувати делегацію Верховної Ради для участі в параді 9 травня в Москві.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.