Іноземні гості параду 9 травня мають пам'ятати, що Росія їх використовує — Дробович

Урочисті заходи в Москві на честь 75-річчя перемоги стануть політичною пасткою для державних лідерів і офіційних делегацій країн, які погодяться взяти в них участь.

Таку думку висловив голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович, відповідаючи на запитання кореспондента Укрінформу щодо можливої участі в них української делегації.

 

"Росія, яка є країною-агресором, яка порушила міжнародне право, має не тільки низку злочинів за собою, а ще й дуже ганебну практику інструменталізації історії.

Тобто використання історичних подій і фактів задля досягнення політичної мети. І військовий парад в Росії на Червоній площі цього року теж буде інструментом для досягнення політичних цілей, а не для вшанування пам'яті жертв Другої світової війни і не для чесного висвітлення даних", - підкреслив Дробович.

За його словами, відповідно всі, хто захочуть взяти участь у цих заходах, які навіть експертне середовище інакше як "побєдобєсіє" не називає, повинні рахуватися з тим, що вони стануть інструментом російської агресивної політики.

"І це стосується не тільки України, а й будь-яких лідерів держав Європи, Сполучених Штатів Америки, Азії... Будь-хто, хто погоджується брати участь у параді, має бути свідомий того, що з максимально високою імовірністю це буде використано Росією для своїх імперіалістських, загарбницьких цілей або виправдань злочинів Другої світової війни.

Така позиція не тільки Інституту національної пам'яті, а й загальний консенсус адекватних науковців і в Україні, і у світі", - сказав голова УІНП.

Він додав, що це очевидні ризики, і з ними треба рахуватися.

"Фактично це політична пастка для всіх, хто буде навіть помишляти брати участь у параді. А ми, до речі, маємо сказати, що багато європейських лідерів або делегацій планують брати участь у цих заходах.

Український інститут національної пам'яті застерігає, що це буде використано Росією з політичною метою", - ще раз наголосив Дробович.


Нагадуємо, що у фракції "Опозиційна платформа – За життя" запропонували сформувати делегацію Верховної Ради для участі в параді 9 травня в Москві.

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.

«Чорна неділя» села Клюськ. Без білих плям

Велика трагічна історія України часів Другої світової війни складається з маленьких трагедій сіл, селищ, містечок. Без втрати невинних людських життів на території Волині не обійшлось в жодному з населених пунктів. Не оминула трагедія і невеличке мальовниче село Клюськ, розташоване в 20-ти кілометрах від Ковеля.

Легенда про «Оржівську операцію»: як Внутрішні війська НКВД випадково вбили «Клима Савура»

Читаючи документи, складається враження, що Оржівська операція за масштабами була чимось подібним до «битви за Берлін». Очевидно, чекістам не хотілося в «переможному угарі» відставати від Червоної армії і банальну випадкову ліквідацію «Савура» розцяцькували, як масштабну операцію із задіянням особисто вищого командування держбезпеки УРСР.