АНОНС: Лекція "Українські добровольці у війні з большевиками на Київщині 1918-го"

Хто і як 1 березня 1918 року звільняв від большевицьких окупантів українську столицю? Що спільного між Київщиною 1918 року і Донбасом 2014-го?

На ці питання можна буде почути відповідь у Інформаційно-виставковому центрі Музею Майдану.

 

Лютий 1918 року. Київщина окупована військами большевицької Росії. У перші дні окупації в Києві цілодобово тривають пограбування і жахливі розстріли мирних мешканців. Така ж ситуація у селах Київщини.

Наприкінці лютого 1918 року у Василькові утворюється добровольчий загін, який ухвалює рішення боротися з окупантом і звільнити Київ.

Історія несправедливо забутої добровольчої формації 100-літньої давнини.


Про це на лекції розповість історик та громадський діяч Андрій Ковальов.


Час: 28 лютого, п'ятниця, 18:00


Місце: Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану, Майдан Незалежності, 18/2


Вхід вільний за умови попередньої реєстрації.


Організатори: Український інститут національної пам'яті та Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану

Кава і «Велика депресія»

Навряд чи бідні й голодні люди потребували насамперед кави, але на чашку вони бодай могли сподіватися. Відстоявши довжелезну чергу на доброчинну кухню, людина «отримувала миску кукурудзяної каші, часто без молока й цукру, і кухоль кави». Сільські жителі, втративши свої ферми, ставили на узбіччях намети і трималися на «квасолі і чорній каві». Дороті Дей згадувала, як чоловіки приходили до благодійних пунктів католицького робітничого руху "по одяг, черевики, шкарпетки чи плащ": "Коли у нас нічого не залишалося, ми казали: "Посидьте, випийте кави. Візьміть сендвіч". Кави ми варили дедалі більше".

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"