У Полтаві відкрили меморіальну дошку учаснику бою під Крутами

До 102-ї річниці Дня пам’яті полеглих в битві під Крутами на фасаді Свято-Миколаївському храмі відкрили меморіальну дошку Демидові Бурку.

Про це повідомляє видання "Зміст".

 

Відкриття меморіальної дошки відбулося у неділю, 2 січня. Як розповів регіональний представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар, Демид Бурко був учасником бою під Крутам.

Коли Демид Бурко емігрував до Німеччини, то написав цілу низку книг зі історії церкви, зокрема, спогади Митрополита Липківського та книгу "Українська автокефальна церква вічне джерело життя".

"Це воїн на духовному фронті, оскільки Демид Бурко у роки Другої світової війни відновлював Українську автокефальну православну церкву, був секретарем полтавського єпархіального управління Української Автокефальної Церкви. Бурко є одним із тих, хто створював український Червоний Хрест у Полтаві у роки Другої світової війни" - відзначив О. Пустовгар.

Олег Пустовгар
Олег Пустовгар

За словами українського історика, краєзнавця, голова Полтавського міського осередку Всесвітнього товариства "Просвіта" ім. Т. Г. Шевченка Тараса Пустовіта, Петро Ротач був першим, хто почав досліджувати життя Демида Бурка. У 1997 році літературознавець опублікував публікацію про його життя у "Полтавські єпархіальних відомостях".


Відзначимо, що ініціатива відкриття меморіальної дошки належить Українському інституту національної пам'яті.


Довідка. Демид Бурко народився 29 серпня, 1894 року у селі Пирогів Тиврівського Ямпільського району Вінницької області. Водночас життя його пов'язане й з Полтавою та селом Яреськи Полтавської області.

Коли виникла Українська Повстанська Армія?

У червні 1942 року Головна команда УПА Бульби-Боровця надіслала нацистському керівнику "Рейхскоміаріту Україна" Кохові листа, написаного в дуже гострій формі і з такою недипломатичною фантазією, як колись запорожці писали до турецького султана...

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.