У Полтаві відкрили меморіальну дошку учаснику бою під Крутами

До 102-ї річниці Дня пам’яті полеглих в битві під Крутами на фасаді Свято-Миколаївському храмі відкрили меморіальну дошку Демидові Бурку.

Про це повідомляє видання "Зміст".

 

Відкриття меморіальної дошки відбулося у неділю, 2 січня. Як розповів регіональний представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар, Демид Бурко був учасником бою під Крутам.

Коли Демид Бурко емігрував до Німеччини, то написав цілу низку книг зі історії церкви, зокрема, спогади Митрополита Липківського та книгу "Українська автокефальна церква вічне джерело життя".

"Це воїн на духовному фронті, оскільки Демид Бурко у роки Другої світової війни відновлював Українську автокефальну православну церкву, був секретарем полтавського єпархіального управління Української Автокефальної Церкви. Бурко є одним із тих, хто створював український Червоний Хрест у Полтаві у роки Другої світової війни" - відзначив О. Пустовгар.

Олег Пустовгар
Олег Пустовгар

За словами українського історика, краєзнавця, голова Полтавського міського осередку Всесвітнього товариства "Просвіта" ім. Т. Г. Шевченка Тараса Пустовіта, Петро Ротач був першим, хто почав досліджувати життя Демида Бурка. У 1997 році літературознавець опублікував публікацію про його життя у "Полтавські єпархіальних відомостях".


Відзначимо, що ініціатива відкриття меморіальної дошки належить Українському інституту національної пам'яті.


Довідка. Демид Бурко народився 29 серпня, 1894 року у селі Пирогів Тиврівського Ямпільського району Вінницької області. Водночас життя його пов'язане й з Полтавою та селом Яреськи Полтавської області.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.