У Британії пограбували галерею Оксфордського університету. ФОТО

Невідомі проникли в галерею Крайст-Черч при Оксфордському університеті й викрали три картини XVI і XVII століть. Сумарна вартість картин становить близько £ 10 мільйонів ($ 12,3 мільйона).

Про це повідомляє "Український дощ" із посиланням на The Guardian.

 

Зловмисники викрали полотна "Солдат верхи на коні" Антоніса Ван Дейка (1616), "Скелясте узбережжя" Сальватора Рози (кінець 1640-х років) і "Хлопчик П'є" Аннібале Карраччі (приблизно 1580 р.).

"Солдат верхи на коні" Антоніса Ван Дейка
Фото: Thames Valley Police / Christ Church Picture Gallery

Місцева поліція повідомляє, що викрадачів наразі не ідентифікували й не знайшли, тому правоохоронці просять усіх, хто володіє інформацією про картини, зв'язатися з ними.

The Guardian повідомляє, що 1765 року генерал Джон Гіз передав свою колекцію із 200 картин і двох тисяч малюнків коледжу Крайст-Черч, у якому колись навчався.

"Скелясте узбережжя" Сальватора Рози
Фото: Thames Valley Police / Christ Church Picture Gallery

Пожертвування дало змогу студентам коледжу ознайомлюватися з творами мистецтва без необхідності подорожувати в Італію чи відвідувати будинки багатих землевласників, де в той час зберігалася більша частина картин.

"Хлопчик П'є" Аннібале Карраччі
Фото: Thames Valley Police / Christ Church Picture Gallery

Крадіжка стала не першою сумною подією в коледжі протягом останнього часу. 14 березня працівники дізналися, що з винної колекції загадковим чином зникли дві пляшки вина вартістю в тисячу і дві тисячі фунтів.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.