До Полтавського облархіву передали документи хронікера Української Революції

Представниця родини Несвіцьких передала на зберігання до Державного архіву Полтавської області родинну реліквію – цілісний особовий фонд полтавського лікаря Олександра Несвіцького.

Документи будуть опрацьовані та надійдуть в науковий обіг у 2021 році, повідомляють Новини Полтавщини.

 

На початку 90-х років минулого століття на зберігання до архіву надійшла цінна знахідка – щоденник полтавського лікаря О. Несвіцького "Полтава у дні революції та період смути 1917 – 1921 роки".

До архіву його приніс робітник Микола Пелих, який віднайшов документ у звалищі макулатури однієї із полтавських шкіл та інтуїтивно відчув небуденність своєї знахідки.

Зважаючи на те, що документів періоду Української революції 1917 – 1921 років збереглося не так багато, щоденник був виданий та перевиданий, мав великий суспільний резонанс.

Однак, в архіві не було документів про самого Олександра Несвіцького (1855 – 1942). Після його смерті в часи нацистської окупації родина виїхала з Полтави. Опублікований державним архівом щоденник потрапив до наукового обігу і на початку 2000-х років Несвіцьким, які мешкали у Львові, був переданий екземпляр полтавського видання.

Тепер ж до архіву надійшли документи, що сформують особовий фонд цього хронікера Української Революції.

Спілка Української Молоді. Як 100 років тому у Києві було створено, а потім знищено студентське підпілля

СУМ заявив про себе в травні 1926-го. В Парижі загинув Симон Петлюра і юнаки вирішили про це розголосити. Ввечері 30 травня в Софійському Соборі відправляли панахиду на пошану 10-ліття смерті Івана Франка. Микола роздрукував близько 100 листівок, розміром 5 х 15 см, зі словами: "Люди, Укранці! Знову пролилася невинна кров кращого сина України. Доки-ж терпіти. Схаменіться, будьте люди...". На кінець відправи Павлушков, Матушевський та Бобир кинули з хорів листівки у натовп.

"Вільне місто" під орудою Нестора Махна і повсякдення революції. Фрагмент книжки "Дніпро. Біографія великого міста в степу"

Махновські війська тричі захоплювали Катеринослав. Вони повністю контролювали місто протягом шести тижнів у листопаді–грудні 1919 року. Щойно Махно увійшов до Катеринослава, як той був проголошений "вільним містом" під захистом Революційно-повстанської армії. Жителів закликали "припинити бути міщанами й обивателями" та "сміливо і рішуче стати до справи будівництва нового життя на рівних, справедливих і розумних началах".

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.