У Канаді знайшли викопну рибу із зачатками пальців

Палеонтологи з Канади та Австралії знайшли перше підтвердження теорії про виникнення зачатків пальців у риб.

Структури, що переходять на пальці, знайшли у плавці риби Elpistostege watsoni, яка жила 380 млн років тому, повідомляє "НВ" із посиланням на ScienceAlert.

 
РЕКОНСТРУКЦІЯ: Katrina Kenny

"Ми зробили важливий прорив в розумінні того, як рука була вперше сформована для всіх хребетних. Це перший випадок, коли ми однозначно виявили пальці, замкнені в плавці з променями плавника у риби. Кісточки цих променів дуже схожі на те, як влаштовані кістки пальців у більшості тварин", — сказав палеонтолог Джон Лонг з Університету Фліндерс в Австралії.

Перехід від водних риб до чотириногих істот (тетраподів) є одним з найбільш важливих в еволюційної історії, проте в наших знаннях є значні прогалини.

Одним з таких прогалин була точка, в якій риба вийшла з глибини і почала добувати їжу в більш дрібних водах — що вважається проміжним етапом перед виповзанням на сушу. Щоб завершити цей перехід, тваринам знадобилося б щось дуже важливе для повзання — тобто руки і ноги.

Лонг і його колега-палеонтолог Річард Клутьє з Університету Квебека в Канаді описали скам'янілі останки риби Elpistostege watsoni довжиною 1,57 метра, знайдені в Канаді в 2010 році.

Це, ймовірно, найповніший коли-небудь описаний екземпляр Elpistostege. Рештки риби містять і повний скелет грудного плавця.

"Після того, як ми порівняли наш скелет плавця Elpistostege зі скелетом рук і кистей наземних тварин, стало ясно, що ряди дрібних кісточок були — в еволюційному сенсі – такими ж, як і кістки фаланги в руках наземних тварин", — сказав Лонг.

Кістки — це не зовсім справжні пальці, оскільки вони заховані усередині плавника і не можуть вільно рухатися. Але це підтверджує, що тварина є проміжною ланкою між рибою і чотириногими.

"Це відкриття відсуває походження пальців у хребетних на рівень риб і каже нам, що структура "руки" хребетних вперше з'явилася в глибинах еволюції, незадовго до того, як риби покинули воду", — резюмує Лонг.

Дослідження також показали, що Elpistostege watsoni був найбільшим хижаком, що мешкав на мілководді сучасного Квебека. Він харчувався дрібнішими лопастеперими рибами, що також вимерли до нашого часу.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.