Культурні інституції звернулись до уряду щодо ймовірного скорочення фінансування

Українські культурні інституції звернулись до уряду щодо неприпустимості скорочення видатків на оплату праці.

Текст звернення оприлюднено на офіційному сайті Українського культурного фонду, передає Укрінформ.

 

"Українські культурні інституції і незалежні виробники уже нині опиняються без ресурсів, що дозволили б виплачувати зарплати, фінансувати першочергові протиаварійні чи реставраційні роботи і навіть настільки насущні потреби, як охорона державної частини українського музейного фонду", - йдеться у зверненні.

Як зазначається, це загрожує не просто зупинкою розвитку чи замороженням досягнень останніх років.

"Необхідно зберегти робочі місця і належний безпековий стан інституцій. Для цього дуже важливо відмовитися від потенційного скорочення видатків на оплату праці.

Принципово важливо скористатися усіма можливостями, що мають Український культурний фонд та Український інститут книги, на вирішення проблем, котрі виникають з нинішньою кризою", - йдеться у зверненні.

Представники культурних інституцій просять уряд дослухатися до пропозицій УКФ та Українського інституту книги щодо переформатування їхніх програм через виклики, пов'язані з епідемією коронавірусу, зберегти фінансування проєктів Українським культурним фондом, бюджет якого спрямований в першу чергу на підтримку самих продуцентів культури, і таким чином допомогти їм подолати кризу.

Як зазначається у зверненні, також важливо зберегти і сприяти програмам УІК щодо підтримки української книговидавничої галузі, кіновиробництва.

"Ми звертаємося з проханням серйозно проаналізувати ці ризики й разом із культурною спільнотою, Комітетом з питань гуманітарної та інформаційної політики Верховної Ради України зробити все можливе для їхньої мінімізації", - наголошують автори звернення.

Передусім, представники культурних інстутицій пропонують переспрямувати видатки розвитку, передбачені на культуру або інші цілі в межах бюджетів головних розпорядників, що управляють інституціями культури, на поточну інституційну підтримку.


Зазначимо, що Комітет Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики закликав Мінфін не скорочувати фінансування діяльності Міністерства культури, молоді та спорту до проведення політичних консультацій.

За інформацією парламентаріїв, Мінфін пропонуватиме скоротити фінансування Держкіно (750 млн грн), Українського культурного фонду (500 млн грн), Інституту книги (150 млн грн), туризму (240 млн грн), а також витрат на програму "зшивання країни", реставраційні роботи по захисту історико-культурної спадщини, програм інформполітики – на суму понад 500 млн грн.


У свою чергу, голова Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики Олександр Ткаченко написав у Facebook: "Сильна економіка неможлива без розвиненої культурної галузі, натомість масштабне урізання видатків на культурні проєкти зведе нанівець зусилля, витрачені за останні роки на розвиток цієї сфери".

"Сарана з Росії" і розстріли. Як оббирали київських "олігархів"

Як і сьогодні, пересічні люди 100 років тому вірили у ледь не чарівну силу керівних посад в країні. Промовистим прикладом, який яскраво характеризує віру у силу ухвалених постанов, стала ситуація з бензином. Коли навесні 1919-го виникла катастрофічна його нестача, то Раднарком УСРР спробував радикально і назавжди вирішити проблему палива для транспорту: "Раднаргоспу України запропонувати знайти горючий матеріал, який може замінити бензин, бензол і т. ін."

Понівечені долі: репресії проти рятівників євреїв у СРСР

Одні з найбільш шанованих та визнаних у світі українців – Праведники народів Світу. На жаль, щодо деяких з них радянська влада проводила політику репресій. Про трагічні долі Праведників у СРСР.

Розстріляний «Кармелюк». Історія Степана Шагайди

«Батько сполотнів, побілів мов стіна. Поки робили обшук, перетрушуючи одяг, білизну, книги, мої іграшки, батькові й мамі не дозволяли розмовляти. І лише коли дозволили на виході попрощатися, мама запитала у батька: «Стьопо, скажи чесно, ти в чому-небудь винен?» «Присягаюся найдорожчим для мене – життям мого сина, що я ні в чому не винен!» – відповів він із сльозами в голосі».

Розстріляний у 38-му, «помер» від інфаркту у 43-му

Якщо у Вашій сім’ї, родині є свідоцтво про смерть, датоване 1950-ми роками, у якому зазначено, що Ваш репресований родич помер в 1943 році від інфаркту міокарда, то тут все ВИГАДАНО – і дата, і причина. Справжнім залишається лише сам факт смерті. Так радянська влада намагалася приховати свою участь у знищенні мільйонів людей без будь-якого слідства.