Віряни Московського патріархату знесли 300-літню козацьку церкву на Поділлі. ФОТО

Віряни УПЦ МП розібрали Покровську "козацьку" дерев'яну церкву в селі Лозова Шаргородського району Вінницької області, яку було побудовано у 1700-1702 роках, що мала статус пам’ятки національного значення.

Про це повідомляє видання "Релігія в Україні".

 

Тепер на місці пам'ятки національного значення – дерев'яної церкви часів Семена Палія та Івана Мазепи стоїть новобудова, збудована вірними Московського патріархату.

"Красуня та берегиня духу свободи України проіснувала 314 років такою, як на 1 фото. Потім – руйнація, будівельні ліси і нова "репліка" – останні 4 фото", – написала у Facebook Наталія Пудайло зі спільноти "Подільські мандри".

 
Фотоколаж: Релігія в Україні

"Кожну лекцію, кожен виступ про національну архітектуру XVIII ст. я починав згадуючи цю невеличку, але особливу церковцю. Тепер – пустка! Хто ми тепер без неї?", – прокоментував руйнування церкви ексголова Ради у справах релігій при Кабінеті міністрів України Арсен Зінченко.

Покровський храм в с. Лозова займає громада Шаргородського благочиння Могилів-Подільської єпархії УПЦ (МП), яка і замінила церкву на нову.

Ось що розповіли у проєкті "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина":

"Ми прибули до Лозової в той час, коли стара Покровська церква перестала існувати. Вона була розібрана, тому що… цитата – да она вся гнилая, вот и разобрали – теперь соберем новую, из нових брёвен и будет как новая…"За їх словами, це їм розповіли чоловіки з бензопилою, розпилюючи колоди старого зрубу.

"Так, деякі з них виглядали дуже погано, але, більшість (заминивши трухляві) ще можно було би використовувати, і це була би автентична, стара церква, з заміною пошкодженного…

Як там було далі – ми не знаємо, стверджувати, що старі колоди були використані в відновлені церкві, не можемо, бо бачили, як їх знищують. Коли розбирають старі зруби з метою їх перезібрати – їх маркують, роблять карту понівеченого – ми цього теж не побачили...

Також не відома доля старого іконостасу, живий, чи вже "…как новый…", – розповіли на сторінці проєкту "Українські Архітектурні Пам'ятки. Спадщина".

Година папуги. Ґудзики з Харкова

Станіслав Мікке вчепився у київського прокурора Андрія Амонса: "Хто це зробив?!" Більшість могил мала дивну рису — сліди від величезних бурів: земля була перемішана із перемеленими людськими кістками, зітлілим одягом та металевими ґудзиками. Подекуди траплялися великі грудки якогось білого хімікату.

Як дипломати УНР у Празі на інформаційному фронті воювали

Інформаційна війна – це, звісно ж, не винахід нинішнього часу. Нам часто здається, що ті інформаційні виклики, перед якими ми стоїмо сьогодні, є унікальними з огляду на нові технології, які приніс початок третього тисячоліття. Частково це правда. Сто років тому не існувало ні телебачення, ні інтернету, ні соціальних мереж. Однак вже існували газети і журнали, які були потужною зброєю впливу на громадську думку і позицію еліт.

Сталева труна на вісім персон

17 лютого 1864 року, сто п'ятдесят сім років тому, підводний човен "Hunley" конструкції Горація Ханлі атакував і потопив паровий шлюп "Housatonic" і це була перша в історії успішна атака корабля з глибини. Не надто тямущі в історії люди приписують Жулю Верну купу передбачень, і в тому числі – мало не винахід підводного човна. Це не так, це дуже сильно не так. Чистих передбачень у Жуля Верна дуже мало, а підводних човнів на той час було збудовано вже з десяток.

«Нормалізація» Ґустава Гусака

«Страх. Зі, страху, що його звільнять з роботи, вчитель навчає в школі речей, котрим не вірить. Зі страху за своє майбутнє, учень їх повторює. Зі страху, що не зможе продовжувати навчання, він вступає в Союз молоді і робить те, що йому наказують. … Зі страху через наслідки, люди беруть участь у виборах, обирають запропонованих кандидатів і роблять вигляд, що вважають це справжніми виборами…». Вацлав Гавел дописав текст, котрий отримав назву «Лист Ґуставу Гусакові». Надворі була весна 1975 року, в Чехословаччині панувала «нормалізація», а її незмінним символом був Ґустав Гусак – президент країни та генеральний секретар ЦК КПЧ. Людина карколомної і неоднозначної долі.