В архівах виявили невідомі вірші Максима Рильського

19 березня класику української літератури Максиму Рильському виповнилося 125 років. З нагоди ювілею академічний журнал «Слово і Час» опублікував сенсаційну знахідку — два невідомі вірші поета та чотири його листи до різних адресатів, що так само становлять надзвичайну цінність для істориків літератури.

Про це повідомляє ЛітАкцент.

 

Обидва вірші — дружні послання Рильського до його друга і літературного побратима-неокласика Миколи Зерова. Цікаво, що це не автографи Рильського, а рукописні копії, які зробив якраз адресат віршів — сам Зеров.

Дружній характер стосунків двох поетів засвідчує і тон одного з віршів, написаного 22 травня — на Весняного Миколи. Рильський бажає товаришеві такого:


Ширяй же! На письменних розбишак

Згори дивись… Висміюй плем'я враже…

А решту вже нехай тобі коньяк

Словами виразнішими докаже.


Нове в епістолярії Рильського — це два листи до російського письменника, "колишньої зірки футуризму", як називав його сам Рильський, Олексія Кручоних та листовний діалог із Михайлом Рудницьким (крім двох відомих і чотирьох новизнайдених листів Рильського до Рудницького, опубліковано й відповіді Рудницького на них).

Листи зацікавлять також перекладознавців і лінгвістів висловленими в них думками й зауваженнями відомих літераторів. Виявляється, нашим нібито цьогочасним суперечкам уже багато років, скажімо, Рильський пише Рудницькому: "їй-Богу, "галицька" небезпека ніяк не більша, як небезпека суцільного калькування з російської мови!"

Листи розшукав у різних архівах України й Росії та супроводив докладним науковим коментарем і короткою посутньою передмовою літературознавець Богдан Цимбал.

На сайті "Слово і Час" представлено повнотекстову версію № 2 журналу. Прочитати публікацію новознайдених віршів і листів Максима Рильського можна тут на с. 92–106.

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».