Спецпроект

Директором Канадського інституту українських студій стала Наталія Ханенко-Фрізен

Д-р Ханенко-Фрізен приступить до своїх обов’язків 1 липня 2020 року.

Після завершення міжнародного конкурсу, в якому брало участь багато кваліфікованих кандидатів, з приємністю повідомляємо про призначення доктора філософських наук Наталії Ханенко-Фрізен на посаду Директора Канадського інституту українських студій на п'ятирічний термін, йдеться на сайті Університету Альберти.

 

Н. Ханенко-Фрізен, уродженка міста Києва, у 1989 році вона закінчила Київський державний університет з дипломом спеціаліста з географії.

Поступивши в аспірантуру Альбертського університету у 1992 році, закінчила магістрат з українського фольклору у 1994 році, а у 2001 році здобула ступінь доктора філософських наук одразу в двох програмах з антропології та українського фольлору, при кафедрах антропології та сучасних мов та культурології.

У тому ж році вона розпочала свою наукову кар'єру на посаді викладача кафедри релігії та культури Коледжу ім. святого Томаса Мора Саскачеванського університету.

У 2005 році її призначили доцентом, а у 2016 році професором, тим часом з 2007 року вона також є ад'юнкт-професором кафедри історії.

Протягом своєї академічної кар'єри д-р Ханенко-Фрізен працювала етнографом Музею народної архітектури та побуту в Києві, лектором Альбертського університету та Українського літнього інституту в Гарварді, гостьовим професором Торонтського університету та, зовсім нещодавно, дослідницею в Гарвардському університеті.

Вона також була директором Прерійного центру дослідження української спадщини при Коледжі ім. святого Томаса Мора у 2005-2007, 2009-2013 роках і з 2019 р., координуючи всі аспекти діяльності Центру.

У 2014 вона заснувала та продовжує керувати роботою нового канадського наукового журналу Engaged Scholar Journal: Community-Engaged Research, Teaching and Learning [Журнал заанґажованого науковця: Дослідження, викладання та навчання в громадоцентричних науках] присвяченого проблематиці наукової співпраці між університетами та громадськими організаціями.

Доктор Ханенко-Фрізен має довгий список наукових публікацій. В її доробку дві монографії Інший світ, або етнічність в дії: Канадська українськість кінця 20-го століття (Видавництво "Смолоскип", 2011 р.), та Ukrainian Otherlands: Diaspora, Homeland and Folk Imagination in the Twentieth Century [Українські Світи: Діаспора та батьківщина у повсякденній уяві 20-го століття] (Вісконсінський університет, 2015 р.).

Під її редакцією вийшли збірники Reclaiming the Personal: Oral History in Post-Socialist Europe [Повернення до особистого: Усна історія в постсоціалістичній Європі] (Торонтський університет, 2015), Orality and Literacy: Reflections Across Disciplines [Усна Словесність та Писемність: Міждисциплінарні роздуми] (Торонтський університет, Торонто, 2011 р.) та В пошуках власного голосу: yсна історія як теорія, метод і джерело (Харківський університет ім. Каразіна, 2010 р.).

В коло її інтелектуальних інтересів та фахових знань входять усна історія, повсякденні культури, тексти та ритуал; діаспорні студії, етнічність та міграція; Україна та східна Європа періоду постсоціалізму, Канада та канадські українці.

Д-р Ханенко-Фрізен приходить на зміну Ярсові Балану, який був Директором КІУСу з 2018 р. і який продовжуватиме виконувати посадові обов'язки координатора Центру українсько-канадських студій ім. Кулів при КІУСі.

Пам’ять про війну: дискурс демократії та дискурс тоталітаризму

Сьогодні неспокутуваний злочин комунізму повертається примарою нового світового конфлікту. Тому конфлікт історичних пам'ятей має не лише політико-ідеологічну, а перед усім, етичну природу і пов'язаний із нерозкаяністю за злочини комунізму. Отож, хай із сьогоднішнім ювілейним ушануванням жертв Другої світової війни прийде до нас усвідомлення що тоталітарне будяччя проросло на нашому полі не випадково. У Ялті 1945-го знесилене людство залишило ті зерна. Наше завдання сьогодні те будяччя виполоти.

ГУЛАГівська «одіссея» Патріарха Володимира

18 липня 1995 року спецпризначенці підрозділу «Беркут» битимуть кийками священників та мирян під стінами Софії Київської. Такою буде реакції української влади на бажання поховати у стінах храму українського православного Патріарха Володимира – Василя Романюка. В’ячеслав Чорновіл тоді викрикуватиме, що це “кінець незалежної України…”. «Беркут» і далі робитиме свою справу. Патріарха так і не поховають у храмі, а лише перед його стінами. Ці події ввійдуть в історію, як «чорний вівторок». Та передуватиме їм не менш напружене та сповнене боротьби життя. Історія «одіссеї» Патріарха Володимира концтаборами та тюрмами ГУЛАГу.

Спільний біль. Спільна історія. Дискусія до Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

Щороку 18 травня в Україні відзначається День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу – згадуються події 1944 року, коли радянський тоталітарний режим насильницьки виселив людей із їхніх рідних земель. Цей день офіційно започаткований тільки 2015 року, а історія та традиції кримських татар досі залишаються загадкою для багатьох українців.

Переможний бій Чорних Запорожців під командою латвійця Карліса Броже

"Гаряче було москалям не так від травневого сонця, як від вогню Чорних пластунів та від влучної стрілянини гарматчиків". 30 травня 1920 року відбувся переможний бій "Чорних запорожців" над більшовиками біля села Вербка поблизу Вінниці