Українські пам'ятки на окупованих територіях тепер більш захищені

Україна ратифікувала протокол Гаазької конвенції 1954 року про захист памʼяток під час війни

Верховна Рада ухвалила закон "Про приєднання України до Другого протоколу до Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту 1954 року". Рішення 30 квітня підтримали 321 народний депутат, повідомляє Укрінформ.

"Ратифікація зазначеного Протоколу дасть змогу Україні звертатися до ЮНЕСКО з проханнями про надання технічної допомоги в організації належного захисту власних культурних цінностей, підготовчих, профілактичних або організаційних заходів на випадок надзвичайних ситуацій, а також отримати додаткові інструменти в організації здійснення моніторингу та охорони культурних цінностей на тимчасово окупованих територіях", - зазначається у пояснювальній записці.

Незаконна
Незаконна "реставрація" Ханського палацу в Бахчисараї

Закон розроблено для захисту культурних цінностей у разі збройного конфлікту та створення системи посиленого захисту культурних цінностей.

Протокол також встановлює додаткові обмеження в застосуванні принципу "військової необхідності", запроваджує інститут "посиленого захисту". Протокол значно розширює та посилює відповідальність за пошкодження памʼяток у разі збройного конфлікту.

Протокол забороняє будь-яке вилучення або передачу права власності на культурну цінність; будь-які археологічні розкопки, якщо тільки це не потрібно виключно для охорони, будь-які модифікації або зміну виду використання культурної цінності.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.