У Росії зняли меморіальні дошки про жертв Катині

З колишнього будинку НКВС у місті Твер у Росії демонтовано дві пам’ятні дошки, присвячені жертвам Катинського злочину

Це сталося ще 7 травня. Дошки пам'яті висіли на будівлі Медакадемії, в якій раніше знаходилося відділення НКВС. Дві таблички, російську та польську, зняли з фасаду будівлі відповідно до рішення прокуратури Центрального району міста.

На одній з дошок було написано: "Пам'яті поляків з табору Осташків вбитих НКВС у Калініні заради застереження світу". На іншій значилося: "В пам'ять про замордованих. Тут в 1930-50-і роки знаходилося Управління НКВС-МДБ по Калінінській області та його внутрішня в'язниця".

Протести проти демонтажу памʼятних дошок заявили МЗС Польщі та польський інститут національної памʼяті Польщі.

Також "Федерація катинських родин" звернулася до польської влади і дипломатії з відкритим листом, у якому закликає до негайних і рішучих дій.

 

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.