У Львові завершили ексгумацію поховань польських військових

У Львові завершилася спільна українсько-польська експедиція на території колишнього цвинтаря на Збоїщах, де у вересні 1939 року під час оборони Львова від німецької армії загинули десятки військовослужбовців Війська Польського.

Про це повідомила пресслужба Міністерства культури та стратегічних комунікацій.

У ході робіт було виявлено дві поховальні ями розміром близько 2,5 на 4 метри, відстань між якими становить приблизно два метри. За архівними та історичними даними, у першій ямі поховали воїнів, які загинули в бою 12 вересня, а в другій — полеглих кількома днями пізніше.

За результатами досліджень, у двох похованнях може бути від 40 до 50 осіб, однак точну кількість встановити складно: поховання військових частково перетиналися з пізнішими цивільними похованнями 1950–1960-х років, що порушило цілісність скелетів.

"Вшанування полеглих — це наш моральний обов'язок перед минулим і майбутнім. Україна послідовно підтримує діалог пам'яті, який об'єднує український та польський народи, та відкриває шлях до взаємоповаги й порозуміння. Ми відкриті до продовження цієї роботи — як на своїй території, так і в Польщі, де плануються пошукові роботи у кількох локаціях", — наголосив заступник Міністра культури та стратегічних комунікацій Андрій Наджос.

Під час експедиції виявлено, що всі загиблі були у військовій формі та мали особисті речі — зубні щітки, люстерка, релігійні медальйони. Виявлено 11 ідентифікаційних жетонів, на яких зазначено ім'я, прізвище, рік народження, призовний пункт та віросповідання. Водночас бракувало взуття та поясів із підсумками й багнетами, ймовірно, їх зняли після бою як трофеї.

Поруч із польськими військовими також знайдено речі німецького походження, зокрема частину шолома та фрагменти німецького жетона. Це підтвердило свідчення місцевих мешканців, що на цьому місці могли бути поховані й німецькі солдати.

"Ця робота має величезне значення для історичної пам'яті. Ми бачимо підтвердження подій 1939 року, бачимо людські історії через особисті речі воїнів. Для міста важливо, що Україна і Польща разом відновлюють пам'ять про трагічне минуле, і що ми робимо це з великою пошаною до кожної знайденої людини. Для львів'ян скажу, що після завершення експедиції територію місто впорядкує і тут залишиться зелена зона", — зазначив керуючий справами виконкому Львівської міської ради Євген Бойко.

Після ексгумації фахівці відібрали ДНК-проби, щоб ідентифікувати загиблих і передати останки їхнім родинам. Перепоховання віднайдених останків з дотриманням ритуальних і християнських традицій заплановано на перший тиждень жовтня на кладовищі у Мостиськах Львівської області.

Наприкінці вересня заплановано розпочати розкопки в селі Юречкова поблизу Перемишля, де за архівними даними можуть бути поховані воїни Української повстанської армії. 

 

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.

Паросля: російське ІПСО, на яке повелися польські дослідники

У сучасній польській історіографії початком так званої "Волинської різанини" вважається масове вбивство населення польської колонії Паросля у лютому 1943 року. Цю акцію вже тривалий час намагаються приписати першій сотні УПА Григорія Перегіняка – "Коробки". Кілька років тому у цій історії мало бути поставлено крапку, адже російські спецслужби оприлюднили документ, який начебто повністю підтверджує версію польських дослідників.

ТОП-10 міфів про Волинську трагедію

У колективній пам'яті поляків сприйняття УПА та ОУН існує майже виключно в рамках наративу про "Волинську різанину". А політичні оцінки подій 1940-х років закріплені на рівні законодавства. Центр стратегічних комунікацій розібрав 10 ключових складових цього наративу.

Наша Леді Хо-Хо, або ж як ефективно заохочувати до колабораціонізму

Що таке колабораціонізм — і чи завжди він означає зраду? Де закінчується прагнення вижити та починається свідома співпраця з ворогом? Чому те, що для одних було ганьбою, для інших ставало звитягою і справою національного порятунку? Історик Пйотр М. Маєвський, простежує історію колабораціонізму від античности до Другої світової та сягає сучасної російсько-української війни. Публікуємо уривок із книжки, яка незабаром вийде друком у видавництві "Локальна історія".