У Львові завершили ексгумацію поховань польських військових

У Львові завершилася спільна українсько-польська експедиція на території колишнього цвинтаря на Збоїщах, де у вересні 1939 року під час оборони Львова від німецької армії загинули десятки військовослужбовців Війська Польського.

Про це повідомила пресслужба Міністерства культури та стратегічних комунікацій.

У ході робіт було виявлено дві поховальні ями розміром близько 2,5 на 4 метри, відстань між якими становить приблизно два метри. За архівними та історичними даними, у першій ямі поховали воїнів, які загинули в бою 12 вересня, а в другій — полеглих кількома днями пізніше.

За результатами досліджень, у двох похованнях може бути від 40 до 50 осіб, однак точну кількість встановити складно: поховання військових частково перетиналися з пізнішими цивільними похованнями 1950–1960-х років, що порушило цілісність скелетів.

"Вшанування полеглих — це наш моральний обов'язок перед минулим і майбутнім. Україна послідовно підтримує діалог пам'яті, який об'єднує український та польський народи, та відкриває шлях до взаємоповаги й порозуміння. Ми відкриті до продовження цієї роботи — як на своїй території, так і в Польщі, де плануються пошукові роботи у кількох локаціях", — наголосив заступник Міністра культури та стратегічних комунікацій Андрій Наджос.

Під час експедиції виявлено, що всі загиблі були у військовій формі та мали особисті речі — зубні щітки, люстерка, релігійні медальйони. Виявлено 11 ідентифікаційних жетонів, на яких зазначено ім'я, прізвище, рік народження, призовний пункт та віросповідання. Водночас бракувало взуття та поясів із підсумками й багнетами, ймовірно, їх зняли після бою як трофеї.

Поруч із польськими військовими також знайдено речі німецького походження, зокрема частину шолома та фрагменти німецького жетона. Це підтвердило свідчення місцевих мешканців, що на цьому місці могли бути поховані й німецькі солдати.

"Ця робота має величезне значення для історичної пам'яті. Ми бачимо підтвердження подій 1939 року, бачимо людські історії через особисті речі воїнів. Для міста важливо, що Україна і Польща разом відновлюють пам'ять про трагічне минуле, і що ми робимо це з великою пошаною до кожної знайденої людини. Для львів'ян скажу, що після завершення експедиції територію місто впорядкує і тут залишиться зелена зона", — зазначив керуючий справами виконкому Львівської міської ради Євген Бойко.

Після ексгумації фахівці відібрали ДНК-проби, щоб ідентифікувати загиблих і передати останки їхнім родинам. Перепоховання віднайдених останків з дотриманням ритуальних і християнських традицій заплановано на перший тиждень жовтня на кладовищі у Мостиськах Львівської області.

Наприкінці вересня заплановано розпочати розкопки в селі Юречкова поблизу Перемишля, де за архівними даними можуть бути поховані воїни Української повстанської армії. 

 

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.