У Львові оцифровують фотоархів Бориса Возницького

Багаторічний директор Львівської галереї мистецтв Борис Возницький залишив по собі великий фотоархів

Про це повідомляє Zaxid.net.

Унікальний фотоархів Бориса Возницького зараз належить його доньці Ларисі Разінковій-Возницькій. Він сам знимкував і проявляв плівки. Але багато світлин так і не надрукував. Його донька Лариса Разінкова-Возницька віддала оцифрувати ці негативи Роману Метельському, фотографу, а також авторові та ініціатору Львівського фотомузею.

"Цей фотоархів просто безцінний. Тому що історично ми зараз вже не повторимо цих кадрів. Тут дуже багато Олеська, сам процес порятунку. Тобто як Борис Григорович туди зайшов у руїну і як поетапно відбудовує сам замок", — розповів Роман Метельський.

На кадрах також церкви Волині, деяких нині вже нема, ікони, скульптури і перші фото іконостаса Йова Кондзелевича, а також сімейний архів Бориса Григоровича.

Ці негативи зберігають у довоєнному альбомі, який теж належав Борису Возницькому.

"Борис Григорович був філокартистом і збирав туди поштівки, потім через деякий час він почав там складати свої негативи", — додає Роман Метельський.

Лариса Разінкова-Возницька обіцяє, що усі оцифровані фото будуть у вільному доступі.

 

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.