Вандали пошкодили Стіни плачу у Свалявському меморіальному парку

Невідомі зірвали та осквернили панно, котре містить інформацію трьома мовами.

Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба висловив свою позицію з приводу осквернення матеріалів експозиції на задній частині Стіни плачу у Свалявському меморіальному парку, повідомляє Главком.

 

Він назвав спробою дестабілізувати ситуацію в Закарпатській області. Про це Дмитро Кулеба написав на своїй сторінці у Фейсбуці.

"Цей акт вандалізму є провокацією, спрямованою на дестабілізацію ситуації на Закарпатті, хтось хоче завадити нам у подоланні суперечок з Угорщиною. Безумовно, розслідуванням цього ганебного акту вже займаються правоохоронці. Переконаний, винних обов'язково знайдуть і покарають, як це було з підпалювачами Угорського дому в Ужгороді", – написав міністр.

Дмитро Кулеба підкреслив, що не можна дозволяти використовувати провокації для чергового розкручування теми антиугорських настроїв в Україні і антиукраїнських настроїв в Угорщині та нагнітання напруги в українсько-угорських відносинах.

У суботу, 13 червня, невідомі пошкодили матеріали експозиції на задній частині Стіни плачу у Свалявському меморіальному парку.

Про пошкодження повідомив секретар ради Свалявського меморіального парку Дьордь Дупко, який зазначив, що невідомі зірвали та осквернили панно, котре містить інформацію трьома мовами (українською, угорською, німецькою). Представник парку написав заяву у поліцію, а винних вже розшукують.

"Факти підтверджують, що це могли скоїти угорські ненависники. Це політичний злочин проти угорців та німців. Комусь або замовнику не сподобалася описана правда", — написав Дьордь Дупко.

За його словами, в матеріалах експозиції детально представлено трагедію Закарпаття, включаючи інтернування угорських та німецьких чоловіків у сталінські табори, здійснене НКВД восени 1944 року на підставі указу, виданого військовою радою 4-го Українського фронту.

"В СССР инвалидов нет!..". Як люди з інвалідністю відстоювали свої права в СРСР

Сприйняття інвалідності було різним в кожний історичний період. Радянська парадигма визначала інвалідність як патологію або дефект, який необхідно було виправити. У період правління Леоніда Брежнєва характерним було створення мережі спеціалізованих закладів – будинків-інтернатів та функціонування лікарняно-трудових експертних комісій. Ці структури як раз-таки й мали повернути людину з інвалідністю до «нормального» життя через відновлення спроможності до праці.

Карабах 1988 – 2020: як не заплутатися у районах та назвах населених пунктів

Осіння війна 2020 року привернула увагу всього світу до Нагірного Карабаху. Вірмено-азербайджанський конфлікт там триває вже три десятиліття.Однак остання ескалація кардинально змінила контури лінії зіткнення, призвела до істотних політичних наслідків. Ми мали нагоду спостерігати азербайджанський наступ у режимі реального часу. Протягом короткого часу оглядачі опанували назви населених пунктів та районів, ознайомилися із ландшафтом і транспортною інфраструктурою регіону.

Шанс на виживання: Київ у роки Голодомору

У роки Голодомору-геноциду абсолютна більшість українців проживала в сільській місцевості. Комуністичний тоталітарний режим, створюючи умови несумісні з життям, спрямував свій удар насамперед проти українських селян. Репресивна машина одним із механізмів злочину геноциду обрала вилучення всього продовольства, що призвело до масової смертності від голоду.

Чехословаччина – народження демократії на уламках імперії

У купе потягу, котрий покидав Австро-Угорщину і прямував до Італії, сидів поважний чоловік з доглянутими сивими вусами та капелюхом на голові. Професор філософії, депутат парламенту імперії Габсбургів Томаш Ґаріґ Масарик. Разом з ним в потязі їхала його дочка Ольга. Масарик багато років маневрував між різними політичними течіями, проте в 1914 році, з початком Великої війни, професор прийняв рішення – він зробить все від нього залежне, щоб виникла нова держава – незалежна Чехословаччина. Зараз він прямував в Італію з метою організувати рух опору за кордоном. В разі провалу його задуму, йому і його родині, загрожувала в’язниця. Масарик розумів – або він здобуде державу для свого народу, або вже не зможе повернутися в Прагу.