У Перемишлі вшанували пам’ять вояків УНР. ФОТО

На українському військовому цвинтарі в Пикуличах відбулися урочисті заходи з вшанування пам’яті вояків УНР, які боролися проти більшовицької загрози та за незалежність України.

Про це повідомляє Польське радіо.

 
Фото: Кася Комар-Мацинська, Нестор Співак

"У червневу неділю, як щороку, мешканці Перемишля віддали данину пам'яті солдатам і офіцерам Української Народної Республіки, які разом із Польщею боролися проти більшовицької загрози і поклали життя за незалежність. Цьогорічне свято було ювілейним, урочисті заходи відбулися втридцяте", - йдеться у повідомленні.

 
Фото: Кася Комар-Мацинська, Нестор Співак

Як зазначається, пандемія коронавірусу внесла свої корективи в організацію і проведення заходу.

Ювілейні святкові заходи, організатором яких виступили Перемишльське відділення Об'єднання українців у Польщі та парафіяни Кафедрального собору УГКЦ св. Івана Хрестителя у Перемишлі, незмінно почалися молитвою у перемишльському храмі.

Водночас, було вирішено не організовувати цьогоріч традиційну ходу вулицями Перемишля на цвинтар у селі Пикуличі, де спочивають тлінні останки українських солдатів.

 
Фото: Кася Комар-Мацинська, Нестор Співак

Учасники заходів взяли участь у панахиді, поклали квіти та запалили лампадки під хрестом-символом. На закінчення урочистостей прозвучав Державний Гімн України.

Серед присутніх на заходах у Пикуличах були Генеральний консул України в Любліні Василь Павлюк, представники влади Підкарпатського воєводства та Перемишльського повіту, українська громада Перемишля й околиць.

 
Фото: Кася Комар-Мацинська, Нестор Співак

Як зазначається, заходи в Перемишлі є даниною пам'яті інтернованим воякам і старшинам Армії Української Народної Республіки та полоненим воякам Української Галицької Армії.

Воїни українських визвольних змагань, через жахливі побутові умови та епідемію тифу у 1918-1919 роках, померли у таборі біля села Пикуличі, де їх поховали на Українському військовому цвинтарі. У братських могилах спочивають тлінні останки українських патріотів.

 
Фото: Кася Комар-Мацинська, Нестор Співак

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".