Росіян розпитали про ставлення до моментів польсько-російської історії. Про українців там теж йдеться

Левада-центр та Польсько-російський центр діалогу та порозуміння провели соціологічне дослідження образу Польщі в Росії через призму історичних суперечок

Повний звіт можна прочитати на сайті Польсько-російського центру діалогу та порозуміння.

Серед запитань, які задавали росіянам були і такі, що стосувались української історії.

Значення слова "Річ Посполита" та інших понять

Переважна більшість респондентів (59%) має нейтральне ставлення до слова "Річ Посполита", 17% людей заявляють про негативне ставлення.

Слово "єзуїти" сприймають негативно 34%. "Пан" викликає негативні емоції у 18%, а позитивні – у 21% мешканців Росії.

 

Поділи Речі Посполитої

Трохи більше половини росіян (55%) чули про розділи Речі Посполитої. Нічого не чули про розділи Речі Посполитої 43% респондентів.

Переважна більшість росіян (69%) вважає, що анексія земель сучасної Литви, Білорусі, частин України та Латвії з боку Російської імперії наприкінці XVIII ст. було правильним рішенням. Переконані в неправильності такого рішення 16% респондентів.

Рішення про приєднання сусідніх країн росіяни найчастіше виправдовують імперськими мотивами: "розширити кордони". Серед спонтанних виправдань, серед іншого, були: "чим більше територій, тим краще" або "сильніша держава може зробити більше".

27% опитаних вважають, що приєднані тоді території раніше належали до Русі, а тому логічно їх приєднати до Росії.

17% респондентів вважають таке рішення реалізацією прагнень споріднених націй.

Росіяни, які вважають участь Росії у поділах Речі Посполитої неправильною вказують на агресивний характер та протиправність рішення, яке викликало зайві конфлікти у регіоні.

 

Війна 1920 року

Більше половини росіян (52%) вважають термін "визволення" стосовно вступу польської та української армій у травні 1920 році до Києва невірним.

Вони пояснюють свою позицію фразами "Київ на той час був російським містом", "радянська влада була ближчою, своєю, а поляки і Петлюра – "чужими" для міста".

Третина опитаних вважає, що це питання неможливо однозначно оцінити, оскільки кожен народ має право по-своєму дивитися на власну історію.

 

Друга світова війна

Російська історична пропаганда останніх років дає свої плоди. 10% респондентів покладають вину за розвʼязання Другої світової війни на Польщу.

Серед них таке ставлення здебільшого пояснюють співпрацею з нацистською Німеччиною та участю Польщі у поділі Чехословаччини.

Абсолютна більшість росіян (73%) не вважають агресією вступ Червоної армії у вересні 1939 року на територію Польщі. На їх думку, Росія хотіла допомогти Польщі та максимально відсунути фронт від своїх кордонів.

Переважна більшість росіян (81%) вважає, що в 1945 році Червона армія звільнила Польщу, рятуючи поляків від винищення ціною життя радянських солдат. Лише 12% респондентів стоять на позиції, що Червона армія тоді встановила прорадянський режим у Польщі.

Трохи більше половини росіян (54%) чули про Катинь. Більшість опитаних вважають, що польських офіцерів в Катині знищували нацисти.

«…з крісом у руках, з пером чи живим словом» спадщина Євгена Побігущого

За життя Є. Побігущого-Рена його дописи в еміграційній пресі, передмови до окремих військознавчих студій, відгуки й рецензії на видання українською й чужими мовами, спогади, завуальовані псевдом «Євген Беркут», а виступи і вибрані доповіді – й поготів, ніколи не були зібрані під однією обкладинкою. З огляду на це у рік 120-ліття Є. Побігущого-Рена настав найвищий час подати сучасному українському читачеві його вибрані публікації, рукописи, виступи і листування.

Сталінська "боротьба з бандитизмом". Раунд перший: 1944

Нищівної поразки в бою з бригадою УПА-Північ "Помста Базару" зазнав підрозділ 1-го батальйону 220-го прикордонного полку НКВД. Підрозділ був оточений, розчленований на кілька груп і майже в повному складі знищений. Бій стався в річницю страти ЧК учасників Другого зимового походу Армії УНР у 1921 році під с. Базар. Так бригада УПА символічно відплатила чекістам за смерть українських вояків.

Український патріот й авантюрист Джейкоб Макогін – князь Леон Богун Мазепа Розумовський

Він видавав себе за відставного полковника Корпусу морської піхоти США і нащадка українського гетьмана Кирила Розумовського, купував вілли і квартири в Італії та Швейцарії, на власному автомобілі разом із ефектною і заможною дружиною-американкою об’їздив пів Європи, багато жертвував на підтримку українського національно-визвольного руху і привернення уваги в світі до українського питання. При цьому культивував ореол загадковості і таємничості навколо своєї персони серед оточення, через що його нерідко вважали чи то американським, чи то англійським, чи якимось іншим шпигуном.

Харківська епопея Павла Шандрука

Постать українського військового, генерал-хорунжого армії УНР Павла Шандрука доволі відома. Герой Української революції та вересневої кампанії 1939 року. Генерал-полковник в еміграції та командувач Української Національної Армії. У 1965 році польський еміграційний уряд нагородив Шандрука вищим військовим відзначенням – срібним орденом "Віртуті Мілітарі". Перелік звитяг цієї непересічної постаті можна ще довго продовжувати. Та чи все нам відомо про його ранню біографію? У пропонованому Вам матеріалі розповідається про харківський період та службу в поліції, ймовірно, того самого Павла Шандрука.