У Львові відкопали старовинний фундамент: археологів не покликали. ФОТО

Львівські дослідники показали, як будували будинки на болотяній місцевості.

Під час ремонтних робіт на вулиці Гнатюка виявили фундамент будинку, встановлений на дерев'яних балках. Один з дослідників Андрій Роюк розповів ІА "Дивись.info", що вважає можливість побачити таку конструкцію дуже цікавою та пізнавальною.

 

"У наріжному будинку, що на Гнатюка, який на реконструкції, у внутрішньому дворі викопаний котлован нижче всіх комунікацій. Цікаве видовище, потужні кам'яні брили фундаменту немалого будинку – на дереві.

 

Переважно на балках будинки були в заболочених місцях, там ділянка Т-подібного перехрестя, ділянка вулиці Січових Стрільців. Цей будинок відноситься до Січових Стрільців, 2. Ця місцина доволі низинна, навіть нижче рівня Полтви на проспекті Свободи, і вона була колись заболочена.

Того часу була така традиція – ставити будинки на дубові сваї, адже дуб у середовищі без доступу кисню стає надміцним. Я просто випадково зайшов на це подвір'я і побачив, що там повністю зняли весь пласт землі нижче всіх рівнів комунікації.

Там навіть були залишки підземних ходів, старих колекторів. І власне там було докопано до цих дубових сваїв", – розповідає Андрій Роюк.

Будинок побудований у 1846 році. У 1990-их в ньому проводили капітальний ремонт, але так його і не відремонтували добре. Тому, може, зараз це зроблять, припускає Роюк.

 

"Коли я зробив публікацію у фейсбуці, то дехто висловив думку, що не зовсім добре було розкопувати цей фундамент, бо зараз є туди доступ кисню, і можуть статись якість нехороші речі. Невідворотні процеси для дерева.

Та це вже цікаве тим, що мало хто таке бачив. Питання зараз постає, скільки таких будинків є у Львові на дубових сваях. І питання, наскільки довго вони можуть стояти і наскільки міцно. Як показує практика, таки можуть міцно, бо вже більше 150-ти років стоїть будинок. Хоча тріщини були", – каже дослідник.

 

Директор Науково-дослідного центру "Рятівна археологічна служба" Олег Осаульчук довідався про розкопки на Гнатюка від товаришів-архітекторів лише вчора.

"Те, що зробили на Гнатюка – це порушення законодавства про культурну спадщину. По-перше, це пам'ятка архітектури, то є історичний ареал Льввоа, а також територія, яка прилегла до зони охорони ЮНЕСКО – пам'ятки дослідження архітектурної спадщини.

Всі роботи в історичному ареалі на пам'ятках мають супроводжуватись принаймні археологічним наглядом. Я вважаю, що міськрада Львова і управління охорони історичного середовища продовжують активно працювати на користь забудовників.

Ця річ є дуже яскравою, і я гадаю, що в управлінні та в міській раді не могли про це не знати. Всі роботи на пам'ятках архітектури мають виконуватись на основі реставраційного завдання і на основі проєкту реставрації. Навіть якщо там йде лише підсилення фундаментів.

Не може будь-хто собі просто взяти і підсилити фундамент, бо будинок руйнується. Власник мав би мати висновок від органів охорони культурної спадщини, розроблену проєктну документацію", – каже Осаульчук.

Він додає, що дерев'яні конструкції під фундаментами не є якимось унікальним явищем. "Бо більшість будинків у мочарах побудовані на таких фундаментах – під фундаментами покладене дерево, щоби будинки не провалювались у багно", – розповідає археолог.

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».