В Україні майже не залишилося засекречених документів часів СРСР – Держархів

Україна є лідером серед колишніх радянських республік у розсекречуванні документів часів СРСР, а її законодавство щодо цього є одним із найліберальніших.

Про це заявив голова Державної архівної служби Анатолій Хромов на пресконференції в Укрінформі на тему: "Розсекречення Державною архівною службою України архівних документів комуністично-тоталітарного режиму 1917-1991 років".

 

"Україна визнала, що секрети СРСР не є секретами незалежної України. На відміну, наприклад, від країни-агресорки, де радянські секрети продовжують зберігати як державну таємницю сучасної Росії, ми маємо найбільш відкриту систему доступу до документів часів СРСР. Це законодавство є одним із найбільш ліберальних, що підтверджено міжнародними рейтингами", - зазначив Хромов.

 

Він нагадав, що в момент здобуття Україною незалежності в 1991 році засекречені архіви колишнього СРСР становили 50% від загальної кількості. Внаслідок системного розсекречення цих архівів у 2010 році ступінь засекреченості Національного архівного фонду залишався менш як 1%.

"У 2015 році було ухвалено комплекс декомунізаційних законів, один із яких – Закон про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років. Цей закон остаточно закріпив те, що документи визначених органів є абсолютно відкритими, закон говорить, що радянські грифи обмеження не є тотожними українським грифам секретності", - нагадав керівник Держархівслужби.

Водночас, за словами Хромова, й досі в українських архівах знаходять документи комуністичної доби під грифом "секретно".

"Після того, як ми проводили певні зміни в структурі державної архівної служби – несподівано виявили, що в державному режимно-секретному органі архівної служби продовжують зберігатися документи часів СРСР як начебто державна таємниця України. Була створена комісія, рішенням якої розсекречено майже 200 документів і видань", - розповів він.

На думку Хромова, при цьому не менш важливим є фізичний та інтелектуальний доступ до розсекречених архівів, над чим нині має працювати архівна служба.

Шістдесятники: Чехословаччина як вікно у світ

Алена Моравкова, молода чехословацька перекладачка, сиділа в кафе в центрі Києва на Хрещатику і їла морозиво. На дворі був початок шістдесятих років, в СРСР цвіла хрущовська “відлига”, суспільна атмосфера була просякнута оптимізмом, незабаром Гагарін полетів в космос а перший секретар КПРС все повторював з різноманітних трибун тези про настання справжнього комунізму. Моравкова була учасником чехословацької делегації, котра приїхала в Київ на міжнародний ярмарок. Там вона познайомилась із місцевими молодими письменниками. Зараз ці молоді люди сиділи з нею за одним столом: Микола Вінграновський, Іван Драч, Віталій Коротич. Незабаром цих поетів почнуть називати шістдесятниками

Кількість жертв Голодомору: підрахунки Степана Соснового

Серед розмаїття досліджень, присвячених подіям колективізації та Голодомору в Україні, особливе місце посідає наукова концепція агронома-економіста Степана Миколайовича Соснового, оприлюднена ним у 1942 – 1943 роках на шпальтах газети «Нова Україна», що в ті роки друкувалась в окупованому німцями Харкові

ОУН і Голод 1946-1947 років на Буковині. Як повстанці документували Голодомор

Наприкінці 1946 року, після жорсткої хлібозаготівельної кампанії, яка вимела із господарств українців практично усі продукти харчування, по всій Буковині запанував голод. Навесні 1947 року результати голоду стали просто кричущими. Численні голодні смерті, спухлі від голоду селяни заполонили буковинські села

Шарлотта Гарріг Масарикова. Замальовка до 170-річчя від дня народження

Шарлотта завжди була надійною підтримкою для чоловіка у складних перипетіях його політичного життя, а також першою і найвимогливішою читачкою усіх праць Томаша. Без її схвалення і оцінки жоден з його творів не йшов до друку. Виважена, спокійна, доброзичлива, але, водночас, непохитна у засадничих питаннях, вона викликала щире захоплення друзів і ненависть опонентів Томаша Масарика.