На Вінничині відкрили меморіальну дошку Генералу УПА

24 серпня 2020 року, символічно на День Незалежності України, у селі Старостинці Погребищенського району Вінницької області на будівлі сільської ради відкрили меморіальну дошку повстанському отаману УНР та генерал-хорунжому УПА Іванові Демидовичу Трейку, уродженцю цього населеного пункту.

Про це повідомив на своїй сторінці у Facebook співробітник УІНП Богдан Галайко.

 

"Варто наголосити, що Іван Демидович Трейко є постаттю всеукраїнського масштабу, на жаль маловідомою для широкого загалу. За совєтського часу його затаврували як "бандита".

Натомість розуміємо, що це людина-легенда та людина-епоха. Іван Трейко протягом усього життя боровся з московсько-більшовицькими окупантами за відновлення української державності. Активний учасник Перших і Других Визвольних змагань, вояк Армії УНР, повстанський отаман, співробітник розвідки УНР, консультант поліського отамана Бульби-Боровця, інструктор старшинських шкіл УПА, генерал-хорунжий УПА – це короткі штрихи його життєвого шляху.

Сьогодні надзвичайно важливим є повернення з небуття наших героїв, тих, хто активним чином доклався до сьогоднішньої незалежності України, особливо в час новітньої російсько-української війни!" - написав пан Богдан.


Довідка. Трейко Іван Демидович (пс.- "Немо", "Дибов", "Терейко"; р.ж.-16.04.1898 с. Старостинці, Погребищенського р-ну Вінницької обл.-18.07.1945 біля с. Сторожів Корецького р-ну Рівненської обл.)

Повстанський отаман у Пд.-Зх. Київщині (з 1919). Підпорядковувався 8-му повстанському району, що підчас Другого Зимового походу мав організувати повстанську дивізію (1921). Співпрацював із Козачою Радою та 8-м повстанським рай., які об'єдналися у єдину організацію (19.01.1922-22.03.1922). Вів збройну боротьбу протягом весни-осені 1922 р. у Сквирському, Таращанському та Білоцерківському повітах. Переправився у Польщу (11.1922). З допомогою уряду УНР готував на території Польщі похідну повстанську групу. Командир Київської повстанської групи (06.1923-10.1923).

З кін. 1923р. продовжував збройну боротьбу. На поч. 1925р. діяв у районі Білоцерківської, Бердичівської та Уманської округи. Припиняє збройну боротьбу та оселяється у с. Самостріли Корецького р-ну Рівненської обл. (2 пол.1925). У 1927 р. агент ГПУ здійснив на нього атентат-замах, внаслідок якого був поранений. У міжвоєнний період зацікавився монархічною побудовою держави, наводить контакти із СГД.

Зимою 1939-1940р. разом із сотником Леженком, інженером Гудимчуком готували перехід повстанської групи для боротьби з радянськими військами. Приватно консультував Т.Боровця у питаннях партизанської боротьби (1940-1941). Очолив дипломатичну місію від П.Скоропадського до Т.Боровця та підписав договір про участь гетьманців у лавах УПА-"ПС" (4-5.08.1941), полковник УПА-"ПС", консультант з тактики партизанської боротьби, та представник СГД при штабі. Заарештований гестапо (Geheime Staatspolizei) в м. Холм (1942). Входить у адміністративно-вишкільну частину штабу УПА-"ПС" та УНРА (1942-1943). Попав у полон до УПА (19.08.1943), переходить до її лав.

Очолював вишколи розвідників та учасників СБ у Групі УПА "Заграва" (09-11.1943). Обійняв посаду керівника розвідувально-інформаційного відділу референтури СБ в окрузі "Заграва" (із 11.1943) згодом керівник ВВР ВО "Заграва". Керівник ВВР ВО "Тютюнник" (із 04.07.1944). Керівник ВВР ЗГ "44", заступник шефа штабу ЗГ "44" (01.1945). Загинув у бою з підрозділом ВВ НКВС в Городницькому лісі. Рішенням УГВР (8.10.1945) генерал-хорунжий УПА (посмертно) з датою старшинства від 24.04.1945.

«…з крісом у руках, з пером чи живим словом» спадщина Євгена Побігущого

За життя Є. Побігущого-Рена його дописи в еміграційній пресі, передмови до окремих військознавчих студій, відгуки й рецензії на видання українською й чужими мовами, спогади, завуальовані псевдом «Євген Беркут», а виступи і вибрані доповіді – й поготів, ніколи не були зібрані під однією обкладинкою. З огляду на це у рік 120-ліття Є. Побігущого-Рена настав найвищий час подати сучасному українському читачеві його вибрані публікації, рукописи, виступи і листування.

Сталінська "боротьба з бандитизмом". Раунд перший: 1944

Нищівної поразки в бою з бригадою УПА-Північ "Помста Базару" зазнав підрозділ 1-го батальйону 220-го прикордонного полку НКВД. Підрозділ був оточений, розчленований на кілька груп і майже в повному складі знищений. Бій стався в річницю страти ЧК учасників Другого зимового походу Армії УНР у 1921 році під с. Базар. Так бригада УПА символічно відплатила чекістам за смерть українських вояків.

Український патріот й авантюрист Джейкоб Макогін – князь Леон Богун Мазепа Розумовський

Він видавав себе за відставного полковника Корпусу морської піхоти США і нащадка українського гетьмана Кирила Розумовського, купував вілли і квартири в Італії та Швейцарії, на власному автомобілі разом із ефектною і заможною дружиною-американкою об’їздив пів Європи, багато жертвував на підтримку українського національно-визвольного руху і привернення уваги в світі до українського питання. При цьому культивував ореол загадковості і таємничості навколо своєї персони серед оточення, через що його нерідко вважали чи то американським, чи то англійським, чи якимось іншим шпигуном.

Харківська епопея Павла Шандрука

Постать українського військового, генерал-хорунжого армії УНР Павла Шандрука доволі відома. Герой Української революції та вересневої кампанії 1939 року. Генерал-полковник в еміграції та командувач Української Національної Армії. У 1965 році польський еміграційний уряд нагородив Шандрука вищим військовим відзначенням – срібним орденом "Віртуті Мілітарі". Перелік звитяг цієї непересічної постаті можна ще довго продовжувати. Та чи все нам відомо про його ранню біографію? У пропонованому Вам матеріалі розповідається про харківський період та службу в поліції, ймовірно, того самого Павла Шандрука.