ПЦУ визнала святим гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного

День пам’яті святого благовірного гетьмана встановлено 20 квітня за новим стилем (7 квітня за старим), його внесено до Місяцеслова Православної церкви України

Помісна Українська православна церква (ПЦУ) затвердила канонізацію гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного.

Як передає "Новинарня", таке рішення Священного Синоду ПЦУ від 21 серпня розміщене в церковному журналі №16.

Зазначається, що пропозицію встановити для загальноцерковного шанування день пам'яті святого благовірного гетьмана Петра (Конашевича-Сагайдачного) вніс протоієрей Олександр Трофимлюк, голова Синодальної календарної комісії. Відповідне рішення було ухвалене.

ПЕТРО САГАЙДАЧНИЙ, КАРТИНА ХІХ СТ.
ПЕТРО САГАЙДАЧНИЙ, КАРТИНА ХІХ СТ.

Таким чином, день пам'яті святого благовірного гетьмана встановлено 20 квітня за новим стилем (7 квітня за старим), його внесено до Місяцеслова Православної церкви України.

Цим рішенням ПЦУ фактично затвердила рішення однієї зі своїх церков-засновниць – УАПЦ. Адже святий благовірний гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний був канонізований 25 травня 2011 року Архієрейським собором Української автокефальної православної церкви. Церковне прославлення святого на місцевому рівні тоді відбулося 17 липня 2011 року в місті Самбір Львівської області, на малій батьківщині гетьмана.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.