АНОНС: Меморіальні літературні читання пам’яті Василя Стуса

Організатори читатимуть вірші Василя Стуса і тексти, йому присвячені

4 вересня 2020 року о 15.00 на Байковому кладовищі біля могили Василя Стуса та його побратимів Олекси Тихого та Юрія Литвина (ділянка 33) відбудуться меморіальні літературні читання, присвячені пам'яті Великого Українця, Поета і Громадянина, який саме цього дня далекого 1985 року відлетів за межу – впавши на тодішньому полі борні проти російського окупанта.

 

Мета акції подвійна:

- вшанування пам'яті Поета і Борця;

- висловлення солідарної підтримки відомому сучасному історикові й дослідникові життєвого шляху Василя Стуса – Вахтангові Кіпіані, якого вороги України прагнуть осудити за правду.

Запрошуються письменники, актори, громадські активісти, шанувальники творчості Василя Стуса та інші небайдужі громадяни.

Організатори просять дотримуватись соціальної дистанції та інших вимог безпеки, а у разі ознак застуди - уникнути відвідування заходу.

Модератори – Сергій Пантюк і Тетяна Шептицька.

Шанс на виживання: Київ у роки Голодомору

У роки Голодомору-геноциду абсолютна більшість українців проживала в сільській місцевості. Комуністичний тоталітарний режим, створюючи умови несумісні з життям, спрямував свій удар насамперед проти українських селян. Репресивна машина одним із механізмів злочину геноциду обрала вилучення всього продовольства, що призвело до масової смертності від голоду.

«Чи можна вважати Голодомор геноцидом?»: транскрипт вебінару Німецько-української комісії істориків

24 вересня 2020 відбувся вебінар Німецько-української комісії істориків під назвою «Чи можна вважати Голодомор геноцидом?». Ця дискусія після її анонсування викликала широке обговорення в Україні.

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»

Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом»

«На Украине вымирают целые деревни. Помню рассказывал мне в Харькове (Жутовская, 13) агроном. Он ездил в Полтавскую область заключать договора на посев бурака. Это было раннею весной. Въехали в деревню, мертвая тишина окутывала его. Заходил в хаты со своим спутником, видел мертвых, начавши разлагаться. В дет. яслях видел мертвих детей и няню».