In memoriam. У Львові помер поет Микола Петренко

На 94-му році життя у львівській лікарні 10 жовтня відійшов у вічність український поет, драматург і публіцист Микола Петренко.

Про це повідомляє пресслужба Львівської міської ради.

 

"Наприкінці жовтня 1942 року Миколу Петренка вивезли з Полтавщини на примусові роботи до Янівського концтабору у Львів. Тут, у нашому Львові, і завершився його шлях життя і любові. Світла пам'ять поету і людині", — зазначив мер Львова Андрій Садовий.

Очільник Львова додав, що уся новітня історія України простежується у житті однієї людини — поета Миколи Петренка. Від великого голоду — до концтаборів, примусових робіт на шахтах Донбасу і на Камчатці, від виживання у цензурній клітці Радянської України — до небувалої популярності джазового хіта "Намалюй мені ніч", від стограмової пайки хліба — до входження його віршів у шкільну програму Нової української школи.

Микола Петренко є автором понад 100 книг: поетичних збірок, прози, п'єс, публіцистики тощо. Він створив низку відомих пісень з Володимиром Івасюком, Ігорем Білозором, Миколою Колессою, Анатолієм Кос-Анатольським, Богданом Весоловським.

Був членом Національної спілки письменників України, лауреатом багатьох літературних премій, а 2011 року йому призначили державну стипендію як видатному діячу культури і мистецтва.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".