На Полтавщині відкрили меморіальну дошку командувачу Армії УНР Василю Тютюннику

У межах відзначення Дня захисника України на фасаді Петракіївського навчально-виховного комплексу Хорольської райради відкрили меморіальну дошку борцеві за незалежність України у ХХ столітті, командувачу Дієвої Армії Української Народної Республіки (УНР), генерал-хорунжому Василю Тютюннику.

Про це повідомляє агентство "Новини Полтавщини".

 

Урочисту церемонію відкриття влаштували відділ культури Хорольської райдержадміністрації й Північно-східний міжрегіональний відділ Українського інституту національної пам'яті (УІНП).

Майбутній талановитий воєначальник, що у період Української революції 1917-1921 років стояв біля витоків українського війська, народився 130 років тому, у 1890 році на хуторі Куторжиха, який нині входить до Петракіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області, а навчався у чотирикласному Хорольському міському училищі.

"Історія і сучасність України, українського народу – це твір Героїв України, це справа людей, які віддали життя для добра українського народу: його державності і процвітання, і були вірними своїй ідеї до останнього подиху.

Відтепер, щоранку, коли діти йтимуть до своєї школи і бачитимуть обличчя Героя, вони пам'ятатимуть подвиги Василя Тютюнника і той патріотичний настрій героїв назавжди закарбується в пам'яті молоді", – сказав голова Хорольської районної державної адміністрації Роман Гловацький.

Ініціатор створення нового місця пам'яті Української революції 1917-21 рр., регіональний представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар наголосив, що з ініціативи цього центрального органу виконавчої влади і згідно з Постановою парламенту 130-річчя з дня народження Василя Тютюнника цьогоріч відзначається на державному рівні.

"На рахунку славного хорольчанина, соратника Симона Петлюри такі вдалі операції як Проскурівський прорив, звільнення від російсько-більшовицьких загарбників Вінниці та Жмеринки, план легендарного 1-го Зимового походу.

Ад'ютантом Тютюнника в Україні був класик української літератури, поет Євген Маланюк. У своїх еміграційних спогадах він характеризував Тютюнника як найвидатнішого українського полководця тих часів і творця республіканської армії України. Своєму начальнику Маланюк присвятив твори "П'ята симфонiя" і "Балада про Василя Тютюнника", – зауважив Олег Пустовгар.

Він нагадав, що на честь Василя Тютюнника названо вулиці у Києві, Дніпрі, Вінниці, Рівному, Хоролі, а "відсьогодні славне ім'я видатного військовика Армії УНР увічнено й на його малій батьківщині".

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.