Ветерани просять прибрати польські символи на Личаківському цвинтарі

Ветерани російсько-української війни відреагували на підміну надгробку на братській могилі вояків УПА у Підкарпатському воєводстві Польщі вимогою демонтувати незаконно розміщені польські символи у Львові, згоди на встановлення яких не давала міська рада

Як передає "Новинарня", відповідне колективне звернення було подане 19 жовтня на розгляд Львівської міськради. Підписи під ним поставили декілька десятків ветеранів ЗСУ, Нацгвардії та добровольчих формувань – комбатанти і волонтери.

 

Автори звернення вважають, що "політика нескінченних поступок Варшаві в питаннях національної пам'яті не лише не покращила польсько-українських взаємин у цій царині, а суттєво ускладнила ситуацію, адже слабкість і непослідовність української влади сприймається керівництвом Польщі як заохочення до ліквідації все нових і нових українських пам'ятників та місць поховань".

"Польська влада постійно наголошує на потребі діалогу, але своїми діями не сприяє йому. Поляки вимагають поваги до своєї історії, натомість намагаються позбавити історії українців", – стверджує один зі підписантів  – ветеран 8-го окремого батальйону УДА Андрій Лібич.

Копія листа була надіслана в офіс президента України, Міністерство закордонних справ, Міністерство культури та інформаційної політики України.

"Польща стирає сліди перебування українського народу на своїй території. Абсолютно безпринципна позиція керівництва нашої держави лише заохочує Варшаву до радикальніших дій. Поміркуйте самі. Німецькі вояки, які придушували Варшавське повстання і вчиняли військові злочини проти цивільного населення, мають могили з підписами, а українці такої честі в Польщі не удостоєні. Чому?…" – ідеться в листі.

"Звісно, ми не можемо ницістю відповідати на ницість. Воїн має право на могилу – зокрема і польські військові, які загинули на території України в боях з українськими воїнами. Ніхто не бажає знеособлювати їхні поховання і підмінювати їм надгробки. Однак ми просимо Львівську міську раду демонтувати польські імперські символи, які були незаконно розміщені на полі польських військових поховань – меч-щербець на центральній гранітній плиті і скульптури левів (нелегально завезені на територію Личаківського заповідника), що тримають геральдичні щити з гербом Львова періоду окупації західноукраїнських земель", – пояснює один з підписантів звернення, ветеран батальйону НГУ імені генерала Кульчицького Юрій Фартушний.

Як дипломати УНР у Празі на інформаційному фронті воювали

Інформаційна війна – це, звісно ж, не винахід нинішнього часу. Нам часто здається, що ті інформаційні виклики, перед якими ми стоїмо сьогодні, є унікальними з огляду на нові технології, які приніс початок третього тисячоліття. Частково це правда. Сто років тому не існувало ні телебачення, ні інтернету, ні соціальних мереж. Однак вже існували газети і журнали, які були потужною зброєю впливу на громадську думку і позицію еліт.

Сталева труна на вісім персон

17 лютого 1864 року, сто п'ятдесят сім років тому, підводний човен "Hunley" конструкції Горація Ханлі атакував і потопив паровий шлюп "Housatonic" і це була перша в історії успішна атака корабля з глибини. Не надто тямущі в історії люди приписують Жулю Верну купу передбачень, і в тому числі – мало не винахід підводного човна. Це не так, це дуже сильно не так. Чистих передбачень у Жуля Верна дуже мало, а підводних човнів на той час було збудовано вже з десяток.

«Нормалізація» Ґустава Гусака

«Страх. Зі, страху, що його звільнять з роботи, вчитель навчає в школі речей, котрим не вірить. Зі страху за своє майбутнє, учень їх повторює. Зі страху, що не зможе продовжувати навчання, він вступає в Союз молоді і робить те, що йому наказують. … Зі страху через наслідки, люди беруть участь у виборах, обирають запропонованих кандидатів і роблять вигляд, що вважають це справжніми виборами…». Вацлав Гавел дописав текст, котрий отримав назву «Лист Ґуставу Гусакові». Надворі була весна 1975 року, в Чехословаччині панувала «нормалізація», а її незмінним символом був Ґустав Гусак – президент країни та генеральний секретар ЦК КПЧ. Людина карколомної і неоднозначної долі.

Формула краси. Дерев’яні церкви України: втрачене мистецтво?

Українські дерев'яні церкви – це фольклор, тільки в архітектурі. Збудовані переважно безіменними для нас майстрами на замовлення спільноти, громади села – вони могли бути (а могли не бути) шедеврами, але завжди втілювали народну уяву про красу, про велич, про присутність Бога на землі. Можливо тому знищення храмів більшовиками українці сприймали як саморуйнування. Дерев'яні церкви зникали з різних причин (вогонь і вода, шашель і грибок, занепад громади), але саме насильницька, свідома деструкція була найболіснішою – через неприродність втрати.