АНОНС: онлайн-дискусія «Минуле, яке не минає. Радянські патерни організованого насилля і сучасні пострадянські суспільства»

Міжнародна асоціація гуманітаріїв і Департамент соціальних наук ЄГУ запрошують до участі в онлайн-дискусії 22 жовтня

Після Другої світової війни радянська ідеологічна система (через інститути освіти, пресу, художню літературу, кінематограф) закріпила в суспільній свідомості стійкий образ нелюдської жорстокості - "фашисти". Стійкість цього образу ще раз продемонструвала себе в зв'язку з нинішніми подіями в Білорусі. Разом з тим в публічних обговореннях регулярно згадуються й інше відсилання - "нквдисти", яке вказує на історичну спадкоємність між державними аппаратами насилля радянського періоду і сучасності.

Мета дискусії - обговорити:

  • наскільки обгрунтованим є твердження про такого роду наступності стосовно пострадянських суспільств,
  • наскільки вона усвідомлюється в суспільній свідомості,
  • яким чином може відбуватися дезавуювання і подолання антигуманних патернів організованого насильства в наших суспільствах?
     

Учасниці дискусії:

Ірина Романова,

кандидатка історичних наук, професорка Європейського гуманітарного університету, запрошена професорка в Institut d'Études Politiques de Paris. Дослідницькі інтереси: політика пам'яті, історія Білорусі в XX столітті, радянська історія. У 2019 році опублікувала збірку документів "Улада і грамадства БССР у 1929 - 1939 рр.", за яку була удостоєна премії ім. Алеся Адамовича.

Олена Трубіна,

докторка філософських наук, професорка соціальної теорії в Уральському федеральному університеті, директорка Центру глобального урбанізму, авторка публікацій про зв'язок між розповідями і персональною ідентичністю, а також з питань пам'яті і травми.

Є однією з ініціаторок концептуального руху "Глобальний Схід".

Наталія Шліхта,

Кандидатка історичних наук, захистила докторську дисертацію в Центральноєвропейському університеті. З 2012 року очолює кафедру історії в Національному університеті "Києво-Могилянська Академія".

Авторка монографій: "Церква тих, хто вижив. Радянська Україна, середина 1940-х - початок 1970-х рр" (2012), "Історія радянського Суспільства: Курс лекцій" (2015).

Модераторка - Тетяна Щітцова (докторка філософських наук, професорка департаменту соціальних наук ЄГУ, головна редакторка філософсько-культурологічного журналу Topos)

Робочі мови: білоруська, російська, українська.

/Спікери виступатимуть російською/

Деталі участі у дискусії тут https://www.facebook.com/events/3550569398297333/

Олександр Шульгин - об'єкт "Дипломат"

Він був одним із тих, хто з моменту проголошення Української Народної Республіки і упродовж усіх міжвоєнних років чи не найбільше зробив для визнання України як незалежної держави, формування української зовнішньої політики, відстоювання українських інтересів у світі і розвитку міжнародного співробітництва. За його активною діяльністю пильно стежили органи ДПУ–НКВС СРСР і навіть мали намір завербувати

Як не проголосили незалежність. Перший Універсал у деталях

Універсал писали у Малій Раді. Есери запропонували дуже короткий текст. Утім багатьом присутнім він здався надто радикальним. Тоді свій варіант запропонував Володимир Винниченко

«Віроломства» Гітлера не було. Сталін все знав, але нічого не робив

Пакт Молотова-Ріббентропа, чи якщо бути відвертими Сталіна і Гітлера про ненапад та розподіл сфер впливу у Європі був бомбою сповільненої дії. Хоча шлюбний «медовий місяць» між двома диктаторами і тривав два роки, було зрозуміло, що так довго бути не може, хтось один таки піде війною на іншого. І ось коли на цю бомбу вже був закладений часовий механізм і радянські розвідники спостерігали та доповідали про місяці, тижні й дні, що залишились до початку війни, Сталін нічого не робив. Чому так сталось і чому народився один із найпопулярніших радянсько-російських міфів про «віроломний» напад Третього Райху, спробуємо розібратись у пропонованому матеріалі

Українська культура у листівках і платівках діаспори

Українська листівка як засіб комунікації в українській повоєнній діаспорі представляє не тільки унікальне мистецьке явище, а як на мене, і мовну, лінгвістичну цінність. У час повоєнного тоталітаризму поштівки та музичні диски з українською музикою перетворилися на засіб підтримки рідних та близьких, як на поселеннях так і в Україні.