У Львові відкрили мурал "Петро Франко. Повернення (з) легенди"

У Львові відбулось відкриття муралу з портретом Петра Франка, 130-ліття якого святкуємо цього року

Відомий художник Святослав Владика та творча група "Sacred Universe" намалювали мурал на підпірній стіні музею на вул. Івана Франка, 150.

"Насамперед хочу подякувати усім працівникам за вашу працю і за ваші ініціативи. За те, що стільки робите для того, аби популяризувати славний рід Франків. Петро Франко здійснив неоціненний внесок у становлення української державності, авіаційну, видавничу та дослідницьку справу, розвиток спорту, молодіжного руху, хімічної науки.

І сьогодні мене переповнюють радість і гордість за те, що Львівщина так гідно вшановує пам'ять Франкового сина. Нещодавно, на свято Покрови, у Нагуєвичах відкрили перший в Україні пам'ятник Петрові Франку, сьогодні ми свідки відкриття муралу.

Дякую митцеві Святославу Владиці за довершену роботу, ініціаторам та організаторам створення муралу, та усім, хто доклався до реалізації цього важливого проєкту", - зазначив під час відкриття муралу голова Львівської ОДА Максим Козицький.

 

"Сьогодні ми маємо честь бути тут, на відкритті проєкту, присвяченого інженерові-хіміку, науковцеві, педагогу, письменнику, винахіднику, депутату, авіатору, воїну, але на жаль, досі мало відомій постаті.

Цей проєкт зародився завдяки солідарності людей, які не говорять багато, але роблять швидко і якісно. Вкотре дякую за можливість створення муралу облдержадміністрації, адже у день народження музею Франка, 10 жовтня, ми отримали подарунок – Сертифікат на реалізацію арт-проєкту "Петро Франко. Повернення" на суму 98 тис гривень", - розповів директор Дому Франка Богдан Тихолоз.

Під час відкриття франкознавиця, доцент ЛНУ імені Івана Франка Наталя Тихолоз розповіла про життя і творчість Петра Франка. Вітальне слово виголосила також Анастасія Слюсаренко, очільниця Львівського осередку Пласту. Святослав Владика, художник, автор муралу, поділився своїми враженнями від творчої праці.

Музичний супровід заходу створила Національна Львівська державна академічна чоловіча хорова капела "Дударик". Почесну варту несли пластуни та члени Товариства пошуку жертв війни "Пам'ять".

Година папуги. Ґудзики з Харкова

Станіслав Мікке вчепився у київського прокурора Андрія Амонса: "Хто це зробив?!" Більшість могил мала дивну рису — сліди від величезних бурів: земля була перемішана із перемеленими людськими кістками, зітлілим одягом та металевими ґудзиками. Подекуди траплялися великі грудки якогось білого хімікату.

Як дипломати УНР у Празі на інформаційному фронті воювали

Інформаційна війна – це, звісно ж, не винахід нинішнього часу. Нам часто здається, що ті інформаційні виклики, перед якими ми стоїмо сьогодні, є унікальними з огляду на нові технології, які приніс початок третього тисячоліття. Частково це правда. Сто років тому не існувало ні телебачення, ні інтернету, ні соціальних мереж. Однак вже існували газети і журнали, які були потужною зброєю впливу на громадську думку і позицію еліт.

Сталева труна на вісім персон

17 лютого 1864 року, сто п'ятдесят сім років тому, підводний човен "Hunley" конструкції Горація Ханлі атакував і потопив паровий шлюп "Housatonic" і це була перша в історії успішна атака корабля з глибини. Не надто тямущі в історії люди приписують Жулю Верну купу передбачень, і в тому числі – мало не винахід підводного човна. Це не так, це дуже сильно не так. Чистих передбачень у Жуля Верна дуже мало, а підводних човнів на той час було збудовано вже з десяток.

«Нормалізація» Ґустава Гусака

«Страх. Зі, страху, що його звільнять з роботи, вчитель навчає в школі речей, котрим не вірить. Зі страху за своє майбутнє, учень їх повторює. Зі страху, що не зможе продовжувати навчання, він вступає в Союз молоді і робить те, що йому наказують. … Зі страху через наслідки, люди беруть участь у виборах, обирають запропонованих кандидатів і роблять вигляд, що вважають це справжніми виборами…». Вацлав Гавел дописав текст, котрий отримав назву «Лист Ґуставу Гусакові». Надворі була весна 1975 року, в Чехословаччині панувала «нормалізація», а її незмінним символом був Ґустав Гусак – президент країни та генеральний секретар ЦК КПЧ. Людина карколомної і неоднозначної долі.