У Празі згоріла дерев’яна українська церква

Церкву XVII століття перевезли до Праги у 1929 році

У центрі Праги згоріла дерев'яна церква архистратига Михаїла, яку в Прагу майже сто років тому перевезли з Закарпаття. Церква XVII століття, знаходилась в парку в центрі міста. Це був символічний жест дружби між українським та чеським народами.

 
Згарище

Церкву було передано до Праги в 1929 р. у період, коли регіон перебував у складі Чехословаччини. В 1929 році на її відкритті виступав професор Дмитро Антонович.

Відкриття церкви у Празі у 1929 році
Відкриття церкви у Празі у 1929 році

Посольство України у Празі називає пам'ятку однією "з важливих ниточок, що культурно та історично пов'язують наші народи".

Радко Мокрик у своєму дописі зазначає: "Хто бодай раз ходив на наші "українські екскурсії" Прагою, бував і в цій церкві. На горі в парку серед дерев – ми там спілкувалися про історію України та Підкарпатську Русь, пісні співалися. Гарна місцина, затишна.. Символічний і дуже важливий шматок нашої історії в Чехії".

 
Так церква виглядала зовсім нещодавно

Посольство України у Празі закликає "чеські правоохоронні органи детально розслідувати цей інцидент", а також вважає "відновлення цієї архітектурної пам'ятки ... справою честі для усіх нас".

Віктор Петров. Людина, яка повернулася в холод

"Петров боїться арешту, висловлює думку про необхідність від'їзду з України". Із цього рапорту співробітника секретно-політичного відділу управління держбезпеки нквс урср Лифаря почалася епічна драма Віктора Петрова, відомого ще за літературними і науковими псевдонімами як В. Домонтович та Віктор Бер. Рапорт був підготовлений у лютому 1936-го. Окремі фрагменти з нього свідчать про те, що про В. Петрова вже збирали оперативним шляхом інформацію і знали, на чому можна зіграти.

Уривок із книжки "Таборові діти" Любов Загоровської

У книзі "Таборові діти" зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила "ворогами народу".

Історик, сержант ЗСУ Володимир Бірчак "Клап": Усі мої предки були борцями визвольних змагань. Тепер вони стоять за спиною свого найменшого бійця

Володимир Бірчак – відомий історик, журналіст, сценарист, заступник редактора видання "Історична правда", керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху. Працював заступником директора Галузевого державного архіву СБУ, доклав чимало зусиль для декомунізації в Україні, особисто брав участь у розробці змін до законодавства, яке тепер гарантує доступ до архівів КДБ. А з перших днів повномасштабного вторгнення Росії у 2022-му мобілізувався до лав ЗСУ та став кулеметником на позивний "Клап".

Чернівці-1989. За лаштунками першої "Червоної Рути"

35 років тому у Чернівцях відбулася подія, що змінила культурний ландшафт нашої країни. Незалежність України почалася із співочої революції на стадіоні "Буковина" та виверження нової непідцензурної музики – музики протесту.