У Чехії відновили всі пам'ятники воякам УГА

Посол України в Чехії Євген Перебийніс повідомив, що за минулі чотири роки було відновлено всі пам'ятники воякам Української Галицької Армії на території Чехії

Про це дипломат написав у Фейсбуці.

 

За його словами, більшість з тих пам'ятників, попри те, що мають величезну художню цінність і ще більше історичне значення для нас, були в дуже поганому стані й перебували під загрозою зникнення. Зокрема, йдеться про Український меморіал в м. Ліберець за проєктом Василя Касіяна, пам'ятник роботи Оксани Лятуринської у м. Пардубіце, пам'ятник у м. Йозефов за проєктом Роберта Лісовського, пам'ятник у м. Пршібрам роботи Михайла Бринського, Меморіал у м. Брно (вірогідно роботи М.Бринського).

У дописі йдеться, що досі залишався не відновленим лише один меморіал – унікальний пам'ятник також роботи Михайла Бринського біля с. Лада в Под'єштєді. Відкритий він був 100 років тому – у 1921 році, на місці поховання вояків УГА, що померли в недалекому таборі для інтернованих. Памятник, який є на балансі місцевої влади та Міністерства оборони Чехії, хоча й не перебував під загрозою зникнення, проте уже потребував серйозного чищення та відповідної обробки.

Перебийніс повідомив, що наприкінці минулого року група ентузіастів-волонтерів професійно взялася за цю благородну справу після того, як Посольство отримало на здійснення робіт необхідні дозволи.

"Хочу також щиро подякувати усім, хто долучився до відновлення пам'ятника - фінансово, морально, інформаційно та фізично: Руслану Гайдамасі, Петру Брестованському, Дмитру Сердюку, Мар'яну Королю, Андрію Борику і, звісно ж, отцю Івану Семотюку", – подякував він.

Теми

МДБ СРСР проти УГКЦ. Спецоперації без кордонів

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку документів, які дають змогу доповнити інформацію про організацію сталінським режимом Львівського псевдособору 8–10 березня 1946 року з ліквідації УГКЦ. Зокрема, про оперативну розробку Івана Бучка, який після арештів в Україні всього єпископату залишався єдиним єпископом УГКЦ за кордоном, здійснення спецзаходів щодо знищення греко-католицької церкви на чолі з єпископом Теодором Ромжею на Закарпатті, намагання діяти за таким самим сценарієм у країнах Центральної та Східної Європи.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.