Чи знайшлась Бурштинова кімната?

Польські дайвери з групи Baltitech знайшли на дні Балтики німецький корабель "Карлсруе".

В його трюмі лежать ящики, які ще треба витягти на сушу. Дайвери не виключають, що в ящиках можуть бути фрагменти легендарної Бурштинової кімнати, повідомляє ВВС. України.

 
Копія кімнати

"Ми шукали уламки з минулого року, коли зрозуміли, що на дні Балтійського моря може спочивати цікава нерозкрита історія, — розповів агентству Reuters дайвер Томаш Стахура. - Корабель практично не пошкоджено. В трюмах ми знайшли військові машини, фарфор і безліч ящиків з невідомим вмістом".

Під час найбільшої у світовій історії морської евакуаційної операції "Ганнібал" в березні-квітні 1945 року колишню Східну Пруссію залишили понад мільйон німецьких військових і місцевих жителів.

Пароплав "Карлсруе" залишив Кенігсберг напередодні падіння міста. 13 квітня 1945 року його потопила радянська авіація. Згідно зі збереженими документами, він вийшов з порту поспіхом. На борту перебували 1083 людини і 360 тонн вантажу. Врятувалися 113 людей.

"Все це змушує працювати уяву. Те, що знайшли на дні Балтійського моря німецький пароплав і ящики з ще невідомим вмістом, може мати важливе значення", - сказав інший дайвер Томаш Звара.

У трюмах
У трюмах "Карлсруе" знайшли військові машини, фарфор і безліч ящиків з невідомим вмістом
фото: REUTERS

"Раніше ми кожен раз хвилювалися, але тепер вже перестали стежити за такою інформацією, яка з'являється з маніакальною наполегливістю", - заявила Російській службі Бі-бі-сі заступник директора з наукової роботи музею "Царське Село" Іраїда Ботт.

Цю думку поділяв нині покійний барон Едуард фон Фальц-Фейн, який заснував разом з радянським письменником Юліаном Семеновим Міжнародний комітет з пошуку Бурштинової кімнати і вважався найбільшим у світі фахівцем з даного питання.

"Шукали 20 років, витратили на експедиції по всьому світу неймовірні гроші, зібрали величезний архів, щоб потім дізнатися, що кімната згоріла", - заявив він у 2016 році.



Нерозкрита таємниця

Унікальний бурштиновий кабінет виготовили данські і німецькі майстри для короля Пруссії Фрідріха I. У 1716 році кімнату подарували Петру I. Той у відповідь відправив до Пруссії 55 кріпаків величезного зросту для королівської гвардії.

Через м'якість бурштин в основному використовується для дрібних виробів і не вважається матеріалом для прикраси стін.

У Петербурзі півстоліття не могли знайти подарунку відповідного місця. Згодом бурштином обклали одну з кімнат заміського палацу Катерини IІ у Царському селі.

Копія кімнати
Копія кімнати

Кімнату чотири рази реставрували. П'ята реставрація була запланована на 1941 рік, але почалася війна.

Евакуювати Бурштинову кімнату до Новосибірська разом з іншими цінностями палацу не вдалося через її крихкість і поспіх.

Уже в жовтні 1941 року нацисти вивезли Бурштинову кімнату в Кенігсберг і зберігали її в колишньому замку бранденбургських курфюрстів.

11 квітня 1945 року через два дні після взяття міста радянськими військами, в замку з невідомої причини сталася пожежа.

Основна версія свідчить, що Бурштинова кімната згоріла.

Однак є припущення, що нацисти завчасно вивезли шедевр і десь сховали.

Десятиліттями знаходилися "свідки", які стверджували, що навесні 1945 року бачили, як панелі упаковували в ящики, і навіть самі брали участь в процесі. Називали різні місця переховування скарбу.

"Шукали в Калінінградській області, у Німеччині, у Польщі і навіть у Латинській Америці, але жодне повідомлення не підтвердилося", - говорить Іраїда Ботт.

При цьому експерти стверджують, що зусилля вже не мають сенсу: навіть якби Бурштинову кімнату знайшли через 75 років, вона була б у жахливому стані через перепади температури і вологості.

"Якщо Бурштинова кімната дійсно знаходиться в підвалі під бункером, то ми її ніколи більше не побачимо. Янтар не можна зберігати в таких умовах, він просто загине, перетвориться в безформну масу", - заявив на початку вересня цього року віцепрезидент російської асоціації істориків війни Костянтин Залеський.

Так він коментував чергову версію про те, що ящики з панелями нібито заховали у бункері останнього німецького коменданта Кенігсберга.

"У воді шансів на збереження бурштину теоретично більше, але в будь-якому випадку ми отримали б не панно, а шматочки в мішку", - говорить Іраїда Ботт.



Відновлення

У 2003 році виготовили точну копію Бурштинової кімнати. До пандемії коронавірусу її щорічно відвідували в середньому 3,5 мільйона людей.

Робота тривала понад 20 років і обійшлася в 11,3 млн доларів. На виготовлення нової кімнати пішли шість тонн калінінградського бурштину.

Барон фон Фальц-Фейн, який встиг за довге життя побачити і колишню, і нову кімнату, говорив, що копія вийшла краща за оригінал.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.