Вчені знайшли неушкоджені клітини мозку в однієї з жертв виверження Везувію

Дослідники виявили неушкоджені клітини в головному мозку людини, яка загинула під час виверження вулкана Везувій, що знищило місто Геркуланум у 79 році після Р.Х.

Про це пише CNN.

 
Геркуланум
Фото: Andrea Schaffer

Відкриття було зроблено під час вивчення останків, вперше виявлених в 1960-х роках. За словами дослідників, жертву знайшли лежачою обличчям вниз на деревʼяному ліжку в будинку, імовірно, присвяченому поклонінню імператору Августу. На момент смерті загиблому було близько 25 років.

Антрополог з Неаполітанського університету Пʼєр Паоло Петроні, який керував дослідженням, розповів, що проєкт почався, коли він побачив "якийсь скляний матеріал, що сяяв зсередини черепа". Петроні та його колеги показали, що це "сяйво" було спричинене вітрифікацією (перехід рідини при зниженні температури у склоподібний стан – ред.) мозку жертви через високу температуру з наступним швидким охолодженням.

"Мозок, що зазнав впливу гарячого вулканічного попелу, повинен був спочатку стати рідким, а потім негайно перетворитися на склоподібний матеріал через швидке охолодження відкладень вулканічного попелу", — розповів Петроні.

Після подальшого аналізу команда виявила клітини в вітрифікованому мозку, які, за словами Петроні, "неймовірно добре збереглися зі ступенем розкладання, який неможливо знайти де-небудь ще". Дослідники також виявили неушкоджені нервові клітини в спинному мозку, які, як і мозок, були вітрифіковані.

Гвідо Джордано, вулканолог з Університету Рома Тре, який працював над дослідженням, сказав виданню, що обвуглена деревина, знайдена поряд зі скелетом, дозволила дослідникам зробити висновок, що після виверження температура в місці виявлення жертви становила понад 500 градусів.

Професор Петроні додав, що відкриття дослідників має "вирішальне значення для оцінки владою ризиків в разі можливого виверження Везувію, найнебезпечнішого вулкана у світі, який загрожує більш ніж 3 мільйонам жителів Неаполя і його околиць".

"В СССР инвалидов нет!..". Як люди з інвалідністю відстоювали свої права в СРСР

Сприйняття інвалідності було різним в кожний історичний період. Радянська парадигма визначала інвалідність як патологію або дефект, який необхідно було виправити. У період правління Леоніда Брежнєва характерним було створення мережі спеціалізованих закладів – будинків-інтернатів та функціонування лікарняно-трудових експертних комісій. Ці структури як раз-таки й мали повернути людину з інвалідністю до «нормального» життя через відновлення спроможності до праці.

Карабах 1988 – 2020: як не заплутатися у районах та назвах населених пунктів

Осіння війна 2020 року привернула увагу всього світу до Нагірного Карабаху. Вірмено-азербайджанський конфлікт там триває вже три десятиліття.Однак остання ескалація кардинально змінила контури лінії зіткнення, призвела до істотних політичних наслідків. Ми мали нагоду спостерігати азербайджанський наступ у режимі реального часу. Протягом короткого часу оглядачі опанували назви населених пунктів та районів, ознайомилися із ландшафтом і транспортною інфраструктурою регіону.

Шанс на виживання: Київ у роки Голодомору

У роки Голодомору-геноциду абсолютна більшість українців проживала в сільській місцевості. Комуністичний тоталітарний режим, створюючи умови несумісні з життям, спрямував свій удар насамперед проти українських селян. Репресивна машина одним із механізмів злочину геноциду обрала вилучення всього продовольства, що призвело до масової смертності від голоду.

Чехословаччина – народження демократії на уламках імперії

У купе потягу, котрий покидав Австро-Угорщину і прямував до Італії, сидів поважний чоловік з доглянутими сивими вусами та капелюхом на голові. Професор філософії, депутат парламенту імперії Габсбургів Томаш Ґаріґ Масарик. Разом з ним в потязі їхала його дочка Ольга. Масарик багато років маневрував між різними політичними течіями, проте в 1914 році, з початком Великої війни, професор прийняв рішення – він зробить все від нього залежне, щоб виникла нова держава – незалежна Чехословаччина. Зараз він прямував в Італію з метою організувати рух опору за кордоном. В разі провалу його задуму, йому і його родині, загрожувала в’язниця. Масарик розумів – або він здобуде державу для свого народу, або вже не зможе повернутися в Прагу.