Вийшов друком переклад "Історії громадянської війни в США"

Ця книга не є сухою хронікою, опис кожної події підсилено детальними портретами сучасників, їх власними роздумами

У видавництві "Пропала грамота" вийшла друком книжка американського історика Джеймса Форда Роудса "Історія громадянської війни в США", яка отримала Пулітцерівську премію, у перекладі українською мовою

У виданні детально та прискіпливо описано визначальну подію для Сполучених Штатів — Громадянську війну 1861—1865 років. Автор розглядає Громадянську війну не тільки через призму битв, а й додає широку панораму дипломатичної гри, проникає до владних кабінетів, бавовняних плантацій, вулиць індустріальних міст.

І все це щоби максимально об'єктивно, яскраво та детально розповісти історію Громадянської війни.

 

Перекладач Ігор Бігун прокоментував: 

"Український переклад книжки Дж. Ф. Роудса є першою історичною працею українською мовою, присвяченою конкретно темі Громадянської війни в США - однієї з найбільш визначальних для всієї історії Штатів події.

Автор приділяє вдосталь уваги відтворенню політичних і особистісних портретів ключових осіб Союзу й Конфедерації: президентів Авраама Лінкольна й Джефферсона Дейвіса, їхніх міністрів та генералів.

Сама завдяки охопленню предмета з багатьох кутів зору книжа здобула Пулітцерівську премію в 1918 році. На додачу, українське видання доповнене численними фотографіями, репродукціями картин і оригінальними схемами бойових дій".

Томаш Ґарріґ Масарик: Президент-визволитель

В аудиторії празького університету шуміли студенти. Молоді люди відмовлялися спілкуватися зі своїм викладачем – професором філософії Томашем Масариком. Викладач писав крейдою на дошці свої звернення, однак у відповідь чув лише свист студентів, які таким чином бойкотували його лекцію. На дітей Масарика нападали дорогою до школи, а дружина Шарлотта стала ціллю насмішок та презирства. Сам Масарик отримав ярлик «зрадника» та «єврейського агента». На дворі був 1900 рік і в Празі вирувала антисемітська «Гілснеріада». Протягом наступних двадцяти років Томаш Масарик зі «зрадника» перетворився на «батька нації» та «президента визволителя».

Кава і «Велика депресія»

Навряд чи бідні й голодні люди потребували насамперед кави, але на чашку вони бодай могли сподіватися. Відстоявши довжелезну чергу на доброчинну кухню, людина «отримувала миску кукурудзяної каші, часто без молока й цукру, і кухоль кави». Сільські жителі, втративши свої ферми, ставили на узбіччях намети і трималися на «квасолі і чорній каві». Дороті Дей згадувала, як чоловіки приходили до благодійних пунктів католицького робітничого руху "по одяг, черевики, шкарпетки чи плащ": "Коли у нас нічого не залишалося, ми казали: "Посидьте, випийте кави. Візьміть сендвіч". Кави ми варили дедалі більше".

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка