На Хортиці виявили поховання скіфського воїна-гіганта

На острові Хортиця в Запоріжжі виявили унікальне поховання скіфського воїна, захороненого близько 2500 років тому.

Виявила пам'ятку археологічна експедиція Національного заповідника "Хортиця", яку очолює провідний науковий співробітник відділу охорони пам'яток історії, археології та природи, кандидат історичних наук Дмитро Никоненко, повідомляє сайт заповідника.

 

Вхід до триметрової завглибшки земляної катакомби, де похований скіф, був закладений великою кількістю важких гранітних валунів. Як пояснюють науковці, це було зроблено для того, щоб захистити поховання від грабіжників.

За мірками свого часу, похований воїн був просто гігантом – його зріст сягає близько 1,8 метра.

У похованні археологи також виявили залізний ніж із кістяним руків'ям, рештки сагайдака з бронзовими стрілами та жертовну їжу (кості барана).

Знайдений чоловік був воїном-лучником, кочівником, роблять висновок археологи.

"Експедиція національного заповідника "Хортиця" протягом двох місяців працювала на ґрунтовому скіфському могильнику. Нам вдалося знайти непограбоване, що є рідкістю, скіфське поховання. Це чоловік, коли він помер, йому було років 35-40″, – розповів керівник експедиції Дмитро Никоненко.

На тазових кістках дослідники побачили сліди, які свідчать про те, що чоловік проводив на коні більшість часу.

"Це не землероб, це воїн-скіф", – робить висновок археолог.

Цікаво, що над цим похованням у давнину було влаштовано кромлех – коло із гранітних каменів, символ сонця, відомий у культурах багатьох давніх народів.

"Поховальна споруда була глибокою. Глибина могильної ями – 3 метри. Вона була непроста, це катакомба, тобто спочатку виривали вхідну яму, потім робили нішу – підземну будівлю, підземний дім, куди клали загиблого.

Вхід до ями забудовували великим камінням. Зазвичай, це один два камені, а ми маємо справу з великою кількістю каменів, частина яких важить більше ніж 200 кг". – додав Никоненко.

Археологи вказують, що зріст воїна – 1,8 м – дуже високий на той час, адже скіфи зазвичай були близько 1,6 м заввишки.

Як розповів директор Національного заповідника "Хортиця" Максим Остапенко, у 1995 році він знайшов на цьому місці скіфське поховання жінки, в якому було дзеркальце, намисто і посудина, з якої пили вино – канфар. Всі ці речі були імпортні й виготовлені на території Єгипту.

Археологи говорять, що подібні знахідки свідчать про те, що острів Хортиця був важливим скіфським місцем, де розташовувалось городище, повз яке проходили переправи, і місце торгівлі з грецькими купцями.

Леся Українка: про що не пишуть у підручниках

Хвора, сумна і з грабельками – такою навчили нас бачити Лесю Українку. Але якою вона була насправді? На щастя, Лариса Косач одна з небагатьох класиків, чий архів (зокрема, листування) вдалося зберегти, а з ним і цілу історію української літератури та життя культурної еліти зламу ХІХ і ХХ століть. Завдяки цим архівам ми можемо подивитися на неї по-новому, а заразом і на цілу епоху: час тендітних дам, літературних вечорів, перших курортів, трамваїв і краси епістолярного стилю…

Генерал Олександр Удовиченко. Представник розвідки УНР у Франції

Генерал-полковник Армії УНР Олександр Удовиченко по праву входить до військової еліти Української революції 1917–1921 років. Він командував Третьою залізною стрілецькою дивізією, що вважалася однією з найбоєздатніших частин Армії УНР, обіймав низку інших відповідальних посад в українській армії і зажив слави вмілого й відважного командира.

Забути майдан?

«Ніколи більше», «Ми завжди пам’ятатимемо» – слова, які найчастіше чуємо у громадянських епітафіях, політичних заявах, телевізійних новинах, на комеморативних церемоніях, у меморіальному, музейному чи освітньому просторі

Неофіти українства: Софія Русова

Українці, які зреклися своєї мови та історії, на жаль, не є чимось винятковим для нашого народу. Таких було багато і триста, і сто років тому. Вистачає їх в Україні й сьогодні. З іншого боку ми дуже мало знаємо і говоримо про тих, хто, не будучи українцем за походженням, став ним за переконанням. Таких людей в нашій історії було чимало. Зазвичай ми якось буденно констатуємо неукраїнське походження окремих представників української еліти, згадуємо про це якось між іншим, як про таку собі дивакуватість - от, мовляв, і таке буває