In memoriam. Померла віце-президентка Світового Конгресу Українців Анна Кисіль

Відійшла у засвіти відома громадська діячка української діаспори в Канаді, бізнесвумен та меценатка Анна Кисіль – голова Світової Федерації Українських Жіночих Організацій та віце-президентка Світового Конгресу Українців.

Про це йдеться на сторінці Diaspora.ua.

 

Пані Анна народилася у м. Яремче на Івано-Франківщині. Освіту та фах здобула у Львівському будівельному технікумі (цивільне будівництво) і Львівському політехнічному інституті, де отримала спеціальність інженера-викладача будівельних дисциплін.

З 1990 року пані Анна жила та працювала у Канаді, де їй вдалося розбудувати успішний бізнес – Мeest Corporation Inc. (доставка приватних та комерційних вантажів в Україну та інші країни), виробництво "Росан-Пак" (Україна), компанія Мeest Media, а також відомий в Торонто ресторан "Золотий лев" та банкетний зал "Княжий двір", де відбувається чимало заходів української громади.

Водночас з початку 2000-х років пані Анна була активною діячкою української діаспори – президенткою громадської організації "Четверта хвиля" та члекинею Ради директорів Конгресу українців Канади (відділ Торонто) і Ради директорів Світового конгресу українців (очолювала Раду культури).

А також пані Анна завжди щедро жертвувала кошти на розвиток української культури та освіти в Україні і діаспорі, зокрема фінансово підтримувала діяльність дитячих центрів в Україні, бібліотек, видавництв і різних проектів, доклала чимало зусиль до створення підручника "Крок 2" з української мови для діаспори, допомагала реалізовувати освітянські й культурні проекти Міжнародного інституту освіти, культури та зв'язків із діаспорою Національного університету "Львівська політехніка".

"Очевидно, повне усвідомлення нами її величезного внеску в розвиток української справи та гідне вшанування ще попереду. А наразі величезна кількість українців в Канаді, Україні, світових діаспорних організаціях, хто знав п.Анну у невимовному сумі через її раптовий відхід у кращий світ" - йдеться у повідомленні.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.