У Чехії почесну відзнаку «Пам’ять народу» отримав український хормейстер Левко Довгович. ВІДЕО

Вчора в прямому ефірі Чеського телебачення відбулося його нагородження престижною чеською премією «Пам’ять народу».

Про це повідомляє Посольство України у Празі.

 

"На жаль, у зв'язку з епідеміологічними обмеженнями цього року урочиста церемонія в Празі відбувалася без участі лауреатів.

Нагороду пану Довговичові передали напередодні словацькі школярі, а сьогодні на його честь зі сцени Національного театру прозвучала українська пісня "Пливе кача по Тисині", що стала реквіємом за загиблими учасниками Революції Гідності в Києві, у виконанні чеського колективу SKETY" - йдеться у повідомленні.

Левко Довгович народився у 1935 році в Ужгороді. Після встановлення на Закарпатті радянського режиму він приєднався до антирадянського руху в регіоні. У 14 років його засудили до 10 років виправно-трудових таборів за "антирадянську агітацію".

У таборах Левко здобув музичну освіту під керівництвом відомих в'язнів-музикантів ‒ Леоніда Іщенка, головного диригента Одеського оперного театру та Степана Чорненького зі Львова, оперного співака європейського масштабу.

Левко Довгович зробив спробу втекти з табору у Воркуті, прокопавши тунель під огорожею, проте план було викрито і Левко отримав ще десять додаткових років ув'язнення.

У часи відлиги Л.Довговича звільняють, він повертається до Ужгорода та напівлегально перетинає кордон із Чехословаччиною, де жив його батько. Від 1963 року він живе в Пряшеві у Словаччині.

У 1965 р. Довгович заснував молодіжний ансамбль "Весна", який став найвизначнішим самодіяльним колективом Пряшівщини. Від 1967 р. при його хорі діяла танцювальна група, оркестр та драматичний гурток, який у 1969 р. поставив п'єсу "Наталка-Полтавка".

Ансамбль "Весна" до 1971 р. дав понад 150 успішних концертів у Словаччині, Чехії, Польщі та Україні. Восени 1971 р. в рамках т.зв. "нормалізації" його було звільнено з роботи і на п'ятнадцять років заборонено працювати з будь-яким українським колективом.

У декреті про звільнення було зазначено, що він "ідеологічно негативно впливав на молодь і виховував її в національному дусі". Левко Довгович змушений був працювати робітником на будівництві. Лише в 1985 році йому дозволили заснувати в Кошицях український мішаний хор "Карпати", який під його керівництвом діє 35 років і є найвідомішим українським хоровим колективом у Словаччині.

Левко Довгович був вісім років (1997-2005) Президентом Європейського Конгресу Українців (ЄКУ), а у 2001-2006 рр. – членом президії Української Всесвітньої Координаційної Ради (УВКР). У 2013 році він опублікував свої спогади про табірне життя під назвою "Хроніка життя політичного в'язня № 2А 424". У 2007 році його було нагороджено українським орденом "За заслуги".

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.

Паросля: російське ІПСО, на яке повелися польські дослідники

У сучасній польській історіографії початком так званої "Волинської різанини" вважається масове вбивство населення польської колонії Паросля у лютому 1943 року. Цю акцію вже тривалий час намагаються приписати першій сотні УПА Григорія Перегіняка – "Коробки". Кілька років тому у цій історії мало бути поставлено крапку, адже російські спецслужби оприлюднили документ, який начебто повністю підтверджує версію польських дослідників.

ТОП-10 міфів про Волинську трагедію

У колективній пам'яті поляків сприйняття УПА та ОУН існує майже виключно в рамках наративу про "Волинську різанину". А політичні оцінки подій 1940-х років закріплені на рівні законодавства. Центр стратегічних комунікацій розібрав 10 ключових складових цього наративу.

Наша Леді Хо-Хо, або ж як ефективно заохочувати до колабораціонізму

Що таке колабораціонізм — і чи завжди він означає зраду? Де закінчується прагнення вижити та починається свідома співпраця з ворогом? Чому те, що для одних було ганьбою, для інших ставало звитягою і справою національного порятунку? Історик Пйотр М. Маєвський, простежує історію колабораціонізму від античности до Другої світової та сягає сучасної російсько-української війни. Публікуємо уривок із книжки, яка незабаром вийде друком у видавництві "Локальна історія".