В Острозі відреставрували й освятили столітню братську могилу

На старому римо-католицькому кладовищі в Острозі освятили після реставрації братську могилу, де покояться останки польських вояків, полеглих у боях з більшовиками в 1919-1920 роках

Про це повідомляє РівнеРетроРитм.

Братська могила вояків польських підрозділів, яка знаходиться на окраїні Острога, серед залишків католицького кладовища, довгі роки була занедбаною. Попри те, що є об'єктом культурної спадщини в Україні.

"Тепер таких впорядкованих і реставрованих братських могил в Острозі є дві, – розповідає Ярослав Ковальчук — керівник ГО "Культурно-просвітницький центр імені Т. О.Сосновського". – Одна на території Острозького краєзнавчого заповідника, де поховані вояки армії УНР, друга, з польськими вояками, тут, на старому католицькому кладовищі. У липні цьогоріч на ньому вшановували пам'ять загиблих у 1920-у році поляків. Саме тоді і з'явилася ідея упорядкувати поховання належним чином".

 

ГО "Культурно-просвітницький центр імені Т. О. Сосновського" виступив з ініціативою щодо впорядкування братського поховання.

"Стара могила польських військових, які воювали тут сто років тому в складі польського війська та армії Української народної республіки проти більшовиків, була в занедбаному стані. Два роки тому ми побачили, що на могилі утворилося провалля, крізь яке було видно останки похованих. Туди лазили і діти, і шукачі скарбів…

Це не по-християнськи, щоб людські кістки просто валялися. Тоді ми зробили перепоховання. Благоустроїли саму могилу: закрили, почистили, пофарбували. Допомогли нам учасники ГО "Волинський мотоциклетний рейд" з польського міста Казімеж Дольни на чолі з керівником організації Генриком Козаком. також за сприяння депутата Острозької міськради Вадима Бондарука.

А тепер ми реставрували поховання завдяки підтримці Ярослава Каспшика – польського мецената, який профінансував роботи. До речі, його дід також загинув у цих місцях під час польсько-більшовицької війни. Реставраційні роботи тривали два місяці".

За словами Ярослава Ковальчука, наразі ще немає повної інформації про точну кількість похованих у цій могилі та їхніх прізвищ. Є інформація про 12 вояків, але дослідження ще тривають.

«Скеля трьох чекістів». Як УПА боролась із НКВД на Буковині

23 вересня 1944 року повстанці в Путильському районі Чернівецької області із засідки ліквідували заступника начальника обласного НКҐБ та заступника начальника обласного НКВД, керівника обласної медичної служби НКВД, а також заступник начальника 2-го батальйону Внутрішніх Військ НКВД, який командував районним гарнізоном. Згодом через натиск повстанців районна радянська влада відступила із райцентру Путила у віддалене село Селятин, затрималася тут лише 5 днів, покинула район та через територію Румунії відступила до райцентру Сторожинець. Кілька місяців в районі панували повстанці.

Справа капітана. За що сидів легендарний «динамівець» Костянтин Щегоцький

У різноманітних рейтингах найкращих українських футболістів усіх часів неодмінно буде це ім’я — Костянтин Щегоцький. Улюбленець київських уболівальників 1930-х, капітан «Динамо», перший в Україні гравець-орденоносець — це все про нього.

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.