На Чернігівщині знесли індустріальну пам’ятку - Парафіївський цукрозавод

На Чернігівщині остаточно розвалили відому в області індустріальну пам’ятку - Парафіївський цукрозавод, який був збудований 170 років тому й пропрацював півтора століття

Цю інформацію кореспонденту Укрінформу підтвердила новообрана очільниця Парафіївської громади Галина Петруша.

"Кілька днів тому впала остання стіна, це просто жахіття! Зараз на місці заводу - купа битої цегли і більше нічого. Літні люди в Парафіївці плачуть, бо на підприємстві свого часу працювало не одне покоління місцевих жителів", - сказала селищний голова.

За її словами, разом із заводом розвалили й порізали на металобрухт Парафіївську ТЕЦ, яка обслуговувала підприємство. Всі будматеріали та метал вивезли.

 

Ще цього літа спільнота "Чернігівщина туристична" у Фейсбуці презентувала Парафіївський цукрозавод у якості цікавого автентичного індустріального комплексу з раритетними будівлями, величезною димовою трубою та понад 100-річним обладнанням. 

Уродженка Парафіївки Галина Андрусенко розповіла, що будівля підприємства була старовинною, цікавою з точки зору архітектури, стіни прикрашали викладені з цегли візерунки. В такому ж стилі у селищі були споруджені залізнична станція та житлові будинки для заводчан. Вони до сьогодні збереглися.

Парафіївський цукровий завод будувався з 1846 року коштом поміщика і відомого українського мецената, власника маєтку в с. Качанівка Григорія Тарновського. В експлуатацію його ввели в 1852-му. На підприємстві було встановлене найсучасніше на той час обладнання, а для виробництва цукру застосовувались інноваційні технології. У Чернігівській губернії Парафіївський завод був найпотужнішим підприємством галузі.

В 1897 році Тарновський продав садибу і підприємство відомому українському цукрозаводчику Павлу Харитоненку. Значну частину прибутків новий господар спрямовував на благодійництво та розвиток місцевих громад.

З приходом до влади більшовиків цукрозавод націоналізували. В роки Другої світової війни, в період окупації, він продовжував виробляти продукцію, яку вивозили до Німеччини.

В незалежній Україні підприємство приватизували. Згодом його власником став нині покійний народний депутат Валерій Давиденко. У 2008 році завод ще відпрацював сезон. У 2009-му виробництво зупинили і відтоді будівлі почали занепадати. Хто сьогодні володіє територією експідприємства і значними земельними площами, на яких вирощувався цукровий буряк, достеменно невідомо.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.