У Ґданську назвали сквер на честь генерала армії УНР

Міська влада польського Ґданська назвала один зі скверів міста на честь генерала армії УНР Марка Безручка.

Про це інформує пресслужба посольства України в Польщі.

 

"Сквери ім. генерала армії УНР Марка Безручка у Варшаві та Кошаліні, перехрестя у Вроцлаві, а сьогодні – рішення також і міської влади Ґданська. Дякуємо президенту Ґданська, голові та депутатам міської ради за підтримку цієї ініціативи", – сказано в повідомленні.


Марко Безручко – генерал-хорунжий армії УНР. Він був одним із командирів так званого "Дива на Віслі" – спільної операції українських і польських військ проти наступу більшовиків під Варшавою, яка врятувала незалежність Польщі у 1920 році.


Поляки пам'ятають подвиг українського офіцера. Так, у Вроцлаві у червні 2018 року іменем Марка Безручка названо кільцеве перехрестя. У липні 2020 року у Варшаві теж назвали один зі скверів на честь Безручка.

Леся Українка: про що не пишуть у підручниках

Хвора, сумна і з грабельками – такою навчили нас бачити Лесю Українку. Але якою вона була насправді? На щастя, Лариса Косач одна з небагатьох класиків, чий архів (зокрема, листування) вдалося зберегти, а з ним і цілу історію української літератури та життя культурної еліти зламу ХІХ і ХХ століть. Завдяки цим архівам ми можемо подивитися на неї по-новому, а заразом і на цілу епоху: час тендітних дам, літературних вечорів, перших курортів, трамваїв і краси епістолярного стилю…

Генерал Олександр Удовиченко. Представник розвідки УНР у Франції

Генерал-полковник Армії УНР Олександр Удовиченко по праву входить до військової еліти Української революції 1917–1921 років. Він командував Третьою залізною стрілецькою дивізією, що вважалася однією з найбоєздатніших частин Армії УНР, обіймав низку інших відповідальних посад в українській армії і зажив слави вмілого й відважного командира.

Забути майдан?

«Ніколи більше», «Ми завжди пам’ятатимемо» – слова, які найчастіше чуємо у громадянських епітафіях, політичних заявах, телевізійних новинах, на комеморативних церемоніях, у меморіальному, музейному чи освітньому просторі

Неофіти українства: Софія Русова

Українці, які зреклися своєї мови та історії, на жаль, не є чимось винятковим для нашого народу. Таких було багато і триста, і сто років тому. Вистачає їх в Україні й сьогодні. З іншого боку ми дуже мало знаємо і говоримо про тих, хто, не будучи українцем за походженням, став ним за переконанням. Таких людей в нашій історії було чимало. Зазвичай ми якось буденно констатуємо неукраїнське походження окремих представників української еліти, згадуємо про це якось між іншим, як про таку собі дивакуватість - от, мовляв, і таке буває